У умовах затяжного конфлікту та необхідності у високотехнологічному озброєнні Україна демонструє здатність до швидкої адаптації та глибокої індустріалізації. Одним із яскравих прикладів цього процесу стало створення компанії Motor-G, яка з березня 2025 року спеціалізується на розробці та виробництві електромоторів для безпілотних літальних апаратів (БПЛА). Засновник та CEO компанії Олексій Гребень у інтерв'ю РБК-Україна розповів про шлях від ідеї до створення екосистеми, здатної забезпечити ЗСУ критично важливими компонентами.

Від вентиляції до оборонки: народження Motor-G

Історія Motor-G бере свій початок ще у 2023 році, коли Олексій Гребень, який займався цивільним бізнесом у сфері вентиляції та кондиціонування, усвідомив необхідність зміни вектора діяльності. З початком повномасштабного вторгнення бажання бути корисним країні витіснило комерційні інтереси. Ідея виробляти мотори для дронів виникла логічно, враховуючи масове поширення БПЛА на фронті. Офіційно компанія була зареєстрована у березні 2025 року, але робота над проектом велася ще два роки до цього моменту.

З самого початку стратегія компанії будувалася на принципі максимальної локалізації виробництва. Однак шлях до незалежності виявився складним. На старті більшість компонентів закуповувалася в Китаї, але інженери Motor-G одразу почали шукати можливості для заміни імпорту на вітчизняні аналоги. Зокрема, мідний провід ніколи не закуповувався за кордоном — компанія використовувала виключно українську сировину, що стало першим кроком до суверенітету виробництва.

Технологічний парадокс: де межі локалізації?

Сьогодні Motor-G заявляє про локалізацію близько 85% компонентів мотора. Це означає, що корпус, статор, мідний провід та силіконові кабелі виробляються в Україні. Проте існують вузькі місця, які поки неможливо повністю закрити всередині країни. Ключовим «вузьким місцем» залишаються рідкоземельні магніти. Незважаючи на те, що компанія тестує партії магнітів з «некитайської» сировини, основний обсяг все ще імпортується з Китаю.

За словами Гребеня, альтернативні джерела магнітів в Європі існують, але вони або значно дорожчі, або не здатні забезпечити необхідні обсяги поставок. Це створює складну дилему: з одного боку, існує внутрішнє переконання у необхідності відходу від китайських компонентів заради безпеки, з іншого — замовники часто вимагають дешеві та швидкі рішення, не завжди звертаючи увагу на походження окремих деталей.

Битва за відсотки ефективності

Для компанії Motor-G якість та ефективність є головними пріоритетами. Інженери борються за кожен відсоток ККД, розуміючи, що від цього залежить бойова ефективність дрона. Більш ефективний мотор дозволяє апарату літати далі, нести більшу корисну вантажопідйомність або розвивати вищу швидкість при тому ж споживанні енергії. Для досягнення цих цілей команда проводить власні електромеханічні розрахунки, розробляє унікальний дизайн та ретельно підбирає матеріали, включаючи товщину та силу магнітів.

Цікаво, що питання шумності моторів, яке часто хвилює військових, у компанії вважають другорядним. Гребень стверджує, що основне джерело шуму (близько 90%) — це не сам мотор, а пропелер, що переміщує повітря. Таким чином, боротьба за тишу має вестися не в області електроніки, а в аеродинаміці гвинтів.

Кадровий голод та складність розробки

Створення електромотора з нуля — задача, на думку Гребеня, складніша, ніж розробка самого дрона чи навіть мобільного телефону. Головна проблема, з якою зіткнулася компанія, — це дефіцит кваліфікованих кадрів. На ринку України нараховується лише одиниці фахівців, здатних спроектувати електромеханічні характеристики мотора та провести його оптимізацію. Збір R&D-команди зайняв багато часу та вимагав ретельного пошуку талантів, готових працювати в вузькоспеціалізованій галузі.