За останнє десятиліття українські артпроєкти на Burning Man — одному з найвідоміших у світі фестивалів мистецтва, свободи та самовираження, що щорічно відбувається в пустелі Блэк-Рок у штаті Невада, — пройшли вражаючий шлях. Якщо на початку 2010-х українська присутність була представлена футуристичними конструкціями та експериментами зі світлом, то до середини 2020-х мистецтво з України стало говорити про війну, пам'ять і стійкість на міжнародному рівні. За даними видання Wave RBC.UA, за десять років українські автори перетворили фестиваль на майданчик, де національна ідентичність, традиційне ремесло та політичне висловлювання зливаються в єдину візуальну мову.
Від Kurenivka до «Sorry»: перші кроки в пустелі
Першим офіційним українським табором на Burning Man стала Kurenivka, заснована у 2017 році. Саме з цього моменту українська спільнота отримала стійку інфраструктуру для представлення своїх робіт. Уже у 2018 році фестиваль побачив одну з найпомітніших інсталяцій десятиліття — «Sorry» художника Олексія Сая. Величезний напис довжиною близько 25 метрів піднімав питання про значення слова «вибач»: за задумом автора, це звичайне слово могло ставати бар'єром, за яким людина ховається від справжнього змісту своїх дій і слів. Проєкт підтримала організація Nova Ukraine спільно з Генеральним консульством України в Сан-Франциско, а частину фінансування надало Міністерство закордонних справ України.
«Catharsis»: петриківський розпис і 3D-друк в одному об'єкті
У 2019 році українська присутність на фестивалі стала масштабнішою. Центральним проєктом стала інсталяція «Catharsis» — триметровий метелик, крила якого були оформлені в стилі петриківського розпису. У центрі конструкції розмістили надруковане на 3D-принтері людське серце. Автори пов'язували образ метелика з процесом внутрішньої трансформації та прагнули показати українське традиційне мистецтво в сучасному форматі. Робота потрапила до підбірки найпомітніших художніх об'єктів Burning Man 2019 за версією Forbes, що стало важливим міжнародним визнанням української артспільноти.
Пандемія та перелом: 2020–2022
Пандемія COVID-19 перервала звичний ритм фестивалю: у 2020 та 2021 роках Burning Man не проводився у традиційному форматі. Після початку повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році українська Burner-спільнота переключила значну частину зусиль на допомогу Україні. Сам фестиваль окремо писав про українських учасників, які організовували гуманітарну допомогу та закупівлю медичних товарів. Одночасно українська присутність на Burning Man набувала нового змісту: мистецтво стало способом говорити про війну з міжнародною аудиторією, яка, можливо, не стежить за новинними стрічками, але бачить і переживає те, що відбувається в пустелі.
2023: «Їжиковий храм» та «Український Фенікс»
У 2023 році Україна представила одразу дві знакові роботи. «Їжиковий храм» (The Hedgehog Temple), створений українською спільнотою Kurenivka, був заснований на понад 100 протитанкових «їжах»; загальна вага металевих конструкцій сягала близько 2,7 тонни. Робота стала меморіалом українцям, загиблим після початку повномасштабного вторгнення. Друга інсталяція — Ukrainian Phoenix — стала першою українською ритуальною роботою, спаленою в рамках традиційного фінального ритуалу фестивалю. Фенікс, що виник із форми українського трезубця, був задуманий як символ відродження України після руйнувань війни. Це був важливий поворот: українські автори вже просто не представляли власну культуру — вони створювали образ країни, яка переживає війну і водночас говорить про майбутнє.
«I'm Fine»: мистецтво з уламків війни
У 2024 році на Burning Man з'явилася одна з найсильніших українських робіт останніх років — «I'm Fine» Олексія Сая. Гігантська конструкція довжиною близько 32 метрів і висотою близько 7 метрів була створена з реальних матеріалів, пошкоджених під час війни в Україні: дорожніх знаків, огорож, супутникових тарілок та інших металевих конструкцій зі слідами куль і уламків. Назва відсилає до популярного мема «This Is Fine», у якому персонаж спокійно сидить посеред горячого приміщення. В українському контексті фраза «я в порядку» набуває гіркої значення, стаючи метафорою життя в умовах постійної загрози. Проєкт створювався у співпраці Олексія Сая, проєкту Ukrainian Witness, його засновника Віталія Дейнеги та DJ Анатолія Тапольського.
«Black Cloud»: коли пустеля стала співавтором
У 2025 році українська присутність на Burning Man стала однією з наймасштабніших. Серед головних робіт — «Black Cloud» Олексія Сая: гігантська надувна конструкція у формі чорного грозового хмариння довжиною близько 30 метрів, висотою 15 метрів і вагою майже вісім тонн. Внутрішні лунали записи вибухів, артилерійських обстрілів та інших звуків війни, а світлові ефекти імітували блискавку; до створення звукової частини долучився український музикант Involver. Однак цього разу сама пустеля стала частиною історії твору: невдовзі після встановлення потужний пилний вітер зруйнував конструкцію. Установка не витримала стихії і була зруйнована протягом короткого часу. Цей епізод лише посилив резонанс роботи, перетворивши її на символ крихкості і водночас стійкості — того самого, про що українські художники говорили протягом усього десятиліття.
