Питання про те, чи зможе Україна самостійно виробляти ракети для зенітно-ракетних комплексів Patriot, залишається одним із ключових у дискусіях про національну безпеку. Відповідь експертів однозначна: технічно це можливо, але вимагатиме колосальних часових та фінансових ресурсів. За оцінками фахівців, мова йде про терміни, що вимірюються десятиліттями.
Досвід Польщі як дорожня карта
Головний редактор Defense Express Олег Катков, аналізуючи перспективи українського оборонного промисловості, вказує на приклад Польщі. Варшава вже у 2019 році підписала з США масштабну угоду про локалізацію виробництва компонентів для «Патріотів». Попередні інвестиції та офсетні угоди не дозволили процесу розвиватися швидко — він триває роками.
Експерт наводить конкретні цифри: на запуск виробництва навіть окремих вузлів, таких як мікродвигуни поперечного маневрування для ракет PAC-3 MSE, пішло сім років. Якщо екстраполювати цей досвід на створення повноцінного циклу в Україні, то термін у 10 років виглядає скоріше оптимістичним прогнозом.
Складність технологій та глобальний дефіцит
Виробництво ракет-перехоплювачів — це не просто збірка корпусів. Мова йде про високотехнологічні процеси, що вимагають унікальних компетенцій та ліцензій. Україна вже почала освоювати виробництво термоелементів для контейнерів та енергоагрегатів, але шлях до готової бойової частини та двигунів залишається довгим.
Ситуацію ускладнює глобальний дефіцит. Пентагон, зіткнувшись із зростанням попиту на фоні конфліктів на Близькому Сході, лише нещодавно прийняв рішення збільшити випуск ракет до 2000 одиниць на рік. Поки світові заводи не вийшли на планові потужності, а потреба країн НАТО та партнерів зростає, питання про термінову поставку готових комплексів для України залишається критичним.
Політичний аспект та запит Зеленського
Президент України Володимир Зеленський вже звертався до американських партнерів із проханням прискорити видачу ліцензій та поставок. Гостра нестача боєкомплектів на фоні інтенсивних російських обстрілів робить цю тему пріоритетною. Однак, як показує практика, навіть за наявності політичної волі технологічний суверенітет у сфері ПВО будується роками.