На конференції-зустрічі делегацій німецького та українського оборонно-промислового комплексу під назвою «Україна — Німеччина: співпраця в оборонній промисловості» генеральний директор компанії «Українська бронетехніка» Владислав Бельбас виступив з розгорнутим аналізом конкурентоспроможності українського бронебудування на тлі західних аналогів. Його заява, передана РБК-Україна, фіксує подвійну картину: за низкою ключових параметрів українські бронеавтомобілі вже перевершують продукцію європейських виробників, проте структурні дефіцити автомобільної індустрії обмежують подальше розширення технологічного розриву.

Де Україна вже попереду: ціна, швидкість та технології

За словами Бельбаса, у сегменті бронетехніки Україна випереджає західних партнерів «давно» — і в ціновому діапазоні, і в темпах технічних розробок. Як наочний приклад він навів масштаби серійного виробництва бронеавтомобілів та їхню вартість, яка, за його оцінкою, робить українську продукцію конкурентоспроможною на міжнародному ринку. Керівник компанії виділив чотири напрямки, у яких вітчизняне бронебудування демонструє лідерство: швидкість розробки нових зразків, швидкість виведення їх на серійне виробництво, підсумкова вартість кінцевого виробу та темп впровадження нових технологій у бойові машини.

Пропущена ланка: двигуни та трансмісії

При цьому Бельбас прямо вказав на системне обмеження галузі: в Україні відсутнє власне виробництво автомобільних двигунів та трансмісій. «Випереджати країни в бронетехніці складно, коли немає автомобільної індустрії», — констатував він. За його словами, у сегменті силових агрегатів і трансмісійних систем конкурувати із західними виробниками «поки не вийде», оскільки українські підприємства фактично лише збирають автомобілі на імпортних комплектованних, а не створюють їхні ключові вузли з нуля.

Корінь проблеми — вступ до СОТ у 2008 році

Генеральний директор «Української бронетехніки» пов'язав зникнення автомобільної індустрії з конкретним історичним рішенням: Україна вступила до Світової організації торгівлі у 2008 році без перехідного періоду. Бельбас назвав це «проблемою галузі», яка позбавила країну можливості сформувати та захистити локальний автопромисловий кластер. У результаті, за його оцінкою, саме відсутність внутрішніх постачальників двигунів і трансмісій стала головним гальмом для повного циклу бронебудування.

Захист виробництв: військове страхування та підземні локації

Окремий блок виступу був присвячений питаннях безпеки виробничих майданчиків в умовах триваючих ударів по промисловій інфраструктурі. Бельбас наголосив, що при ракетних та дронових атаках «безпека виходить на перше місце» і зажадав від держави задекларованих програм підтримки, які, за його словами, «на жаль, не впроваджуються». Він вказав на два конкретні інструменти, яких, на його думку, бракує галузі: військове страхування виробничих потужностей та створення підземних локацій для розміщення критично важливих цехів. На сьогоднішній день, за його даними, єдиною формою державної підтримки залишається кредитування.

Контекст: «Новатор 2» як приклад українського модульного підходу

Виступ Бельбаса пролунав на тлі нещодавнього технічного досягнення компанії: «Українська бронетехніка» спільно з партнером представила бронеавтомобіль «Новатор 2», оснащений дистанційно керованим броньованим модулем українського виробництва. Цей зразок ілюструє той самий вектор розвитку, про який говорив керівник компанії, — впровадження нових технологій у конструкцію бойових машин за збереження конкурентоспроможної ціни. Конференція «Україна — Німеччина: співпраця в оборонній промисловості» стала майданчиком, де ці тези були озвучені безпосередньо перед представниками німецького ОПК, що підкреслює практичну, а не лише декларативну спрямованість української стратегії в бронебудуванні.