---
title: "Українська фарма на порозі глобальної експансії: від експортних контрактів до міжнародної присутності"
description: "Українська фарма у 2024 році експортувала препарати на 321,6 млн доларів, але для переходу від разових контрактів до глобальної присутності виробникам потрібні регуляторна компетенція, R&D-інвестиції та власні міжнародні структури."
date: 2026-11-02T16:44:23.946Z
lang: uk
url: https://xab.info/uk/posts/ukrayinska-farma-globalnyy-rynok-eksport
tags: [ukraine-pharma, drug-exports, gmp, ema, global-expansion, rbc-ukraine, hs-30]
author: "Андрій Косинко"
publisher: "XAB.info"
---

# Українська фарма на порозі глобальної експансії: від експортних контрактів до міжнародної присутності

![Жінка-фармацевт в окулярах працює з планшетом в офісі на тлі синіх молекулярних схем на склі](https://xab.info/media/2026/11/02/ukraina-farma-globalnyy-rynok-eksport/ukraina-farma-globalnyy-rynok-eksport-1.webp)

## Ключові тези

- Експорт української фармацевтичної продукції (HS 30) у 2024 році склав близько 321,6 млн доларів за даними UN Comtrade
- Найбільші ринки: Узбекистан, Литва, Казахстан, Бразилія, Грузія; географія охоплює ЄС, Латинську Америку, Близький Схід та Азію
- Вихід на розвинені ринки вимагає дотримання GMP, проходження реєстрації та інспекцій, що займає роки
- Перехід від моделі дистриб'ютора до власних міжнародних структур — ключовий етап системної експансії
- Умови війни та додаткові витрати роблять міжнародну експансію практичною необхідністю для масштабування

Українська фармацевтична галузь у 2024 році експортувала продукцію за товарною групою HS 30 на суму близько 321,6 млн доларів, випливає з даних World Integrated Trade Solution на основі статистики UN Comtrade. Ці цифри підтверджують, що українські виробники вже не обмежуються внутрішнім ринком та традиційними пострадянськими напрямками: препарати постачаються до ЄС, Латинської Америки, Близького Сходу та Азії. Проте, як зазначає у колонці для РБК-Україна генеральна директорка PERPHARM Віра Лелиця, окреме постачання препаратів за кордон ще не дорівнює повноцінному глобальному фармацевтичному бізнесу. Для переходу від разових контрактів до системної міжнародної присутності компаніям необхідні регуляторна компетенція, інвестиції в дослідження та розробки, а також побудована комерційна інфраструктура в цільових юрисдикціях.

### Географія експорту: хто купує українські ліки

За даними UN Comtrade, найбільшими напрямками українського фармацевтичного експорту у 2024 році стали Узбекистан (57,6 млн доларів), Литва (45,3 млн), Казахстан (36,3 млн), Бразилія (25,7 млн) та Грузія (25,1 млн). До десятки також увійшли Ірак, Молдова, Азербайджан та Німеччина. Розподіл за регіонами демонструє диверсифікацію: значна частка припадає на країни Центральної Азії та СНД, але помітна присутність фіксується і в ЄС, і в Латинській Америці, і на Близькому Сході. Тим не менш, за оцінкою Лелиці, сама по собі кількість нових країн у географії експорту мало говорить про глибину міжнародної присутності компанії. Набагато важливіше, скільки препаратів пройшли складні регуляторні процедури, чи отримано реєстрації у високому регуляторних юрисдикціях та якою є здатність виробника регулярно запускати нові продукти на ринок.

### Регуляторний бар'єр: головний фільтр для виходу на розвинені ринки

У фармацевтиці доступ до ринку визначає регулятор. Для продажу препарату необхідно підтвердити його якість, безпеку та ефективність, підготувати реєстраційне досьє відповідно до вимог конкретної юрисдикції, пройти процедуру реєстрації, а в багатьох випадках — інспекцію виробництва. Європейське агентство з лікарських засобів (EMA) прямо встановлює, що виробники препаратів для ринку ЄС повинні дотримуватися європейських вимог Good Manufacturing Practice (GMP) незалежно від того, в якій країні знаходиться виробничий майданчик. GMP, однак, лише частина роботи: для більшості традиційних препаратів у ЄС діють національна, децентралізована або процедура взаємного визнання реєстрації. Децентралізована процедура, наприклад, дозволяє одночасно подавати препарат на реєстрацію в кількох країнах ЄС із визначенням однієї держави як Reference Member State. Підготовка до виходу на міжнародний ринок може починатися за кілька років до першої продажі, а в складних юрисдикціях процедура реєстрації триває роками та передбачає окремі GMP-інспекції з боку національних регуляторів. Компанії необхідні сильні регуляторні команди, фахівці з фармаконагляду, контролю якості та market access — і саме регуляторна компетенція стає одним із ключових активів виробника, що виходить на розвинені ринки.

### Від дистриб'ютора до власних структур: моделі міжнародної присутності

Експорт через дистриб'ютора є логічною стартовою моделлю: вона вимагає меншого капіталу, дозволяє швидше перевірити попит і використовувати знання місцевого партнера. У довгостроковій перспективі, однак, така модель обмежує контроль за комерційною стратегією, маркетингом, відносинами з лікарями та доступом до даних про ринок. Більш розвинена міжнародна присутність може передбачати власні представництва, маркетингові компанії, логістичні структури, локальні команди чи навіть виробничі майданчики. Фармацевтичні компанії поступово переходять від окремих експортних контрактів до портфеля ринків із різними моделями роботи: на частині напрямків достатньо дистриб'ютора, на інших економічно виправданими стають локальна команда, контрактне виробництво, придбання компанії чи партнерство з місцевим гравцем. Для українських виробників така гнучка модель дозволяє не залежати від одного великого контракту чи одного ринку та вибудовувати стійку міжнародну архітектуру бізнесу.

### Війна, витрати та конкуренція: контекст, у якому будується експансія

Внутрішній ринок для українських фармкомпаній залишається важливим, проте для масштабування виробництва, розвитку R&D та запуску складніших продуктів потрібні суттєво більші ринки збуту. Особливої гостроти питанню надає те, що виробники одночасно працюють в умовах війни, несуть додаткові витрати з безпеки та енергетичної автономності й конкурують із великими міжнародними фармацевтичними групами, які володіють багаторічним досвідом регуляторної роботи та глобальною дистрибуційною мережею. За таких умов міжнародна експансія поступово переходить із категорії стратегічних амбіцій у практичну необхідність: без доступу до зовнішніх ринків неможливо фінансувати дослідження, оновлювати виробничі потужності та забезпечувати конкурентоспроможність портфеля. Перехід від разових постачань до системної глобальної присутності — завдання на роки, але передумови для нього, як показують дані 2024 року, вже закладені.

## Перевірка фактів і джерела

- [Выход на глобальный рынок. Что нужно украинской фарме для системной экспансии](https://www.rbc.ua/ukr/news/vihid-globalniy-rinok-shcho-treba-ukrayinskiy-1793637443.html) - Першоджерело: колонка В. Лелиці (CEO PERPHARM) для РБК-Україна. Дані про експорт (321,6 млн USD, HS 30, 2024) наведено з посиланням на World Integrated Trade Solution / UN Comtrade. Стратегічні оцінки та опис регуляторних процедур (GMP, EMA, децентралізована процедура) відповідають загальнодоступним нормативним рамкам ЄС.

## Часті запитання

### Скільки Україна експортувала фармацевтичної продукції у 2024 році?

За даними World Integrated Trade Solution на основі UN Comtrade, експорт за товарною групою HS 30 становив приблизно 321,6 млн доларів.

### Які країни є найбільшими покупцями українських ліків?

У 2024 році лідирували Узбекистан (57,6 млн дол.), Литва (45,3 млн), Казахстан (36,3 млн), Бразилія (25,7 млн) та Грузія (25,1 млн). До десятки також увійшли Ірак, Молдова, Азербайджан та Німеччина.

### Який головний бар'єр для виходу українських фармкомпаній на ринок ЄС?

Регуляторний: необхідно підтвердити якість, безпеку та ефективність препарату, підготувати реєстраційне досьє, пройти процедуру реєстрації та, зазвичай, GMP-інспекцію виробництва. Підготовка може займати кілька років.

### Чим експорт через дистриб'ютора відрізняється від власної міжнародної присутності?

Робота через дистриб'ютора вимагає меншого капіталу і дозволяє швидше перевірити попит, але обмежує контроль над маркетингом, відносинами з лікарями та доступом до ринкових даних. Власні представництва, локальні команди або виробничі майданчики дають більший контроль, але вимагають значних інвестицій.