Учасники 29-ї Української антарктичної експедиції на науковій станції «Академік Вернадський» зафіксували унікальне атмосферне явище — перламутрові стратосферні хмари на фоні повного Місяця. Національний антарктичний науковий центр опублікував ці рідкісні кадри, підкреслюючи, що спостереження такого роду в регіоні надзвичайно ускладнені через часті шторми та щільну хмарність.
Фізика рідкісного явища
Автором унікальних знімків став метеоролог експедиції Сергій Якущенко. Фотографію вдалося зробити під час рідкісного прояснення над островом Галіндез. У науковій класифікації ці утворення відомі як полярні стратосферні хмари (ПСХ) II типу. На відміну від звичайних хмар, вони формуються на висоті від 15 до 30 кілометрів у стратосфері. Для їх появи необхідні екстремальні умови: температура має опуститися нижче -78°C. Місячне світло, проходячи крізь мікроскопічні кристали льоду, створює ефект дифракції, забарвлюючи хмари в пастельні тони.
Кліматичний індикатор
Попри естетичну привабливість, поява перламутрових хмар несе в собі важливий науковий сигнал. Поверхня льодяних кристалів у стратосфері стає каталізатором хімічних реакцій, що активують сполуки хлору. Це явище є попередником сезонного розширення озонової діри, яке зазвичай відбувається з настанням полярної весни. Таким чином, зафіксовані кадри слугують важливим індикатором для моніторингу стану озонового шару.
Значення для науки
Спостереження іризації (рідкісного забарвлення) при місячному світлі вважається рідкісним випадком, оскільки людське око рідко здатне розрізнити кольорову палітру в умовах низької освітленості. Успіх спостереження був зумовлений ідеальною геометрією: певним кутом положення Місяця та однорідним розміром кристалів льоду. Ці дані вносять внесок у розуміння атмосферних процесів в Антарктиді та допомагають кліматологам відстежувати глобальні зміни.
Суперечливі дані
Хоча в науковому співтоваристві немає розбіжностей щодо природи явища, існують різні інтерпретації його частоти. Деякі джерела вказують, що в останні роки через зміну кліматичних умов подібні хмари спостерігаються частіше, ніж у попередні десятиліття. Інші дослідники вважають, що це пов'язано з покращенням якості обладнання для зйомки та більш ретельним моніторингом, а не з реальним збільшенням частоти явища. У будь-якому разі, кожен зафіксований випадок залишається цінним для науки.
