28 червня 2026 року на території Національного заповідника «Києво-Печерська лавра» сталося подія, яка може кардинально змінити ландшафт державної політики пам'яті в Україні. Президент Володимир Зеленський, виступаючи в рамках заходів, присвячених 30-річчю Конституції, офіційно повідомив про внесення до Верховної Ради законопроекту «Про Український національний пантеон» (реєстраційний номер 15360).

Ініціатива, озвучена на тлі історичних стін давньої обителі, має на меті вивести питання увічнення пам'яті видатних співвітчизників з площини спонтанних ініціатив у суворе регламентоване правове поле. Це не просто створення нового меморіалу, а спроба систематизувати національну історичну свідомість через законодавчі норми.

Архітектура пам'яті: як буде створено Пантеон

Згідно з текстом пояснювальної записки, законопроект передбачає створення єдиного загальнодоступного меморіального комплексу в Києві. Ключовим моментом, що визначає масштабність проекту, є джерело фінансування: проектування, будівництво, охорона та утримання майбутнього Пантеону здійснюватимуться виключно за рахунок коштів Державного бюджету України. Це підкреслює статус об'єкта як пріоритетного для держави.

Питання того, як виглядатиме ця будівля, вирішиться через відкритий конкурс. Розробка архітектурної концепції здійснюватиметься на конкурсній основі, що має гарантувати високий художній та символічний рівень майбутньої споруди. Вибір конкретного ділянки землі в столиці також буде визначено за підсумками цього ж конкурсу.

Хто увійде до Залу Слави: критерії відбору

Найбільш дискусійним аспектом будь-якого пантеону завжди є питання: «Хто гідний?». Законопроект № 15360 чітко прописує правові критерії для включення історичних особистостей до меморіального реєстру. Автори документа виділили три ключові категорії претендентів на безсмертя:

  • Лідери держави та головнокомандувачі різних історичних епох.
  • Особи, що внесли винятковий внесок у здобуття, відновлення або захист державної незалежності.
  • Лауреати Нобелівської премії з науки або літератури, а також діячі науки та культури світового рівня, чиє життя або громадянство інституційно пов'язані з Україною.

Такий підхід дозволяє охопити широкий спектр заслуг — від військової доблесті та державного управління до інтелектуальних досягнень, визнаних на світовій арені.

Ідеологія та суверенітет пам'яті

У своєму зверненні Володимир Зеленський акцентував увагу на ідеологічній складовій законопроекту. Прийняття цього нормативного акта розглядається як закладання нових елементів державного будівництва. Головною метою, на думку глави держави, є закріплення суверенного права громадян самостійно формувати національний історичний наратив, виключаючи зовнішній регуляторний чи політичний тиск.

Експерти відзначають, що проект корелює з довгостроковою стратегією реформування системи державних нагород та пам'ятних знаків. Юридичним фундаментом для такої ініціативи виступає стаття 11 Конституції України, яка зобов'язує державу сприяти консолідації та розвитку української нації, її історичної свідомості та традицій.

Охорона та реалізація: хто відповідає за проект

Для забезпечення реалізації масштабного завдання визначено відповідальні органи. Кабінет Міністрів України буде курирувати вибір локації, Міністерство фінансів — виділяти кошти, а профільні силові відомства візьмуть на себе відповідальність за безпеку об'єкта. Законопроект передбачає цілодобову почесну варту для комплексу, що підкреслює його найвищий статус.

Контекст: 1000-річчя Лаври та Іван Мазепа

Оголошення про Пантеон не стало єдиною новелою у сфері історичної пам'яті цього дня. Паралельно в рамках урочистих заходів було анонсовано початок масштабної державної програми підготовки до святкування 1000-річчя заснування Києво-Печерської лаври.

Особливу увагу привернуло рішення про встановлення бюста гетьмана Івана Мазепи безпосередньо на території Лаври. Це рішення, прийняте в день презентації законопроекту про Пантеон, символізує прагнення держави до систематизації меморіальної діяльності та повернення до публічного простору фігур, чию роль в історії України необхідно переоцінити та визнати.

Отже, законопроект № 15360 стає не просто документом про будівництво будівлі, а інструментом формування національної ідентичності, де історія, закон та державна воля об'єднуються для створення простору вічної пам'яті.