Відповідальний редактор Sport RBC.UA Данило Вереїтин поділився роздумами про матчі українських клубів у Лізі Європи та Лізі конференцій, що відбулися 23 липня. Ці ігри, хоч і не стали триумфальними, залишили місце для стриманого оптимізму щодо нашого місця в європейському футболі.

Ностальгія та реальність

Кожен український вболівальник ностальгує за періодом 2009-2014 років. У ті часи у нас був сильний внутрішній чемпіонат, збірна України перемагала Англію та Францію у відборі на ЧС, а в єврокубках ми навіть не придивлялися до імен суперників у кваліфікаційних раундах. Натомість добре пам'ятаємо всіх, з ким наші клуби грали у плей-оф.

У 2026-му реальність інша: у нас все ще є один гарантований представник на етапі основного турніру Ліги чемпіонів, а ще три команди прокладають свій шлях до основних раундів через кваліфікацію. І починати тепер доводиться з нижчих раундів, а не з останніх. Да й суперники нині випадають набагато сильніші, ніж 15 років тому.

Якщо відкинути зайвий драматизм, то сьогодні українські клуби – середняки європейського футболу. Як і відображено в таблиці коефіцієнтів УЄФА, де у нас зараз, власне, 22 місце з 55.

«Динамо»: кадрові проблеми та втрачені шанси

Зрозуміло, що зараз Ігор Костюк може оперувати тезами про велику кількість травмованих гравців. І особливо – в контексті центру захисту. Тому що, коли у тебе досвідчений Попов та перспективний Захарченко, але обидва мають травми, то Біловар у стартовому складі – це безвихідь. Хоча, на думку Вереїтіна, в U-19 можна пошукати захисника посильнішого. Тому що те, що пробачила «Університатя», не пробачив ПАОК.

Знову на правому фланзі захисту не з доброї волі грає Кендзера. Ми все ще не почули від головного тренера, що ж сталося з Коробовим, якому він так багато довіряв навесні. Молодий? Не впорається з відповідальністю в єврокубках? Киньте! Мірча Луческу 20 років тому кидав на матч 1/16 фіналу Кубка УЄФА проти «Лілля» 19-річних Богдана Шусти та Дмитра Чигринського.

Хоча чому згадувати Луческу в «Шахтарі», якщо він подібні речі робив уже в «Динамо»? У жовтні 2020 року на матч групового етапу Ліги чемпіонів проти «Ювентуса» в стартовому складі «Динамо» виходили 21-річний Віталій Миколенко, 18-річний Ілля Забарний, 22-річні Віктор Циганков та Микола Шапаренко, а на гострі атаки грав 20-річний Владислав Супряга. А згадайте, як у тому ж році на матч з «Барселоною» на «Камп Ноу» вийшов 18-річний Руслан Нещерет? І як зіграв! Пропустив лише від Мессі з пенальті та від Піке з гри, але неодноразово рятував команду. Втім, Луческу вмів грати в контрольований авантюризм. Ігор Костюк поки що не ризикує.

Ігрові епізоди: голи, штанги та Тайсон

Власне, «Динамо» забило швидкий гол і не змогло розвинути перевагу. Пропустило двічі лише в першому таймі, а ще один – у перерві. Добре, що Джастін Лонвейк відіграв один м'яч. До речі, Лонвейк дуже подобається на старті цього сезону: його реалізований пенальти приніс «Динамо» перемогу в серії з «Університатя». Здається, що у цього хлопця достатньо мотивації для саморозкриття в «Динамо».

Матвій Пономаренко після продуктивної весни поки ніяк не може забити в цьому сезоні. У трьох матчах він поки не відзначався. Найкраща можливість була у другому таймі: спочатку удар Матвія (до речі, як він відкрився під передачу, як прибрав суперника – молодець!) потягнув Павленка, а на добиванні технічно форвард «Динамо» все зробив правильно. Але... влучив у штангу. У таких випадках кажуть: дайте йому 10 таких шансів, він заб'є 9. І все ж один був би хибним. І це саме той випадок...

Для «Динамо» ще нічого не втрачено: у Салоніках можна і потрібно виграшувати в один м'яч як мінімум. Можливо, Ігорю Костюку доведеться знову дивувати кадровими рішеннями, тому що поява Едуардо Герреро на лівому фланзі була несподіванкою. Але перш ніж придумувати «Теслу» в атаці, варто проробити помилки в обороні. Так би мовити, провести превентивну роботу, якщо це можливо.

А, і до речі. Звернули увагу, як Тайсон прискорювався в першому таймі? Я подумав навіть, що Тайсон у свої 38 спокійно тягнув би рівень нинішньої УПЛ. Але, звичайно, це вже бліда тінь того бразильця, який був справжнім лідером «Металіста», а тим більше – «Шахтаря».

«Полісся»: спокій та зіграність

З усіх трьох українських представників у єврокубках спокійніше всього було за «Полісся». Житомиряни справляли враження зіграної команди, яка не... (текст обривається).