Свіжі соціологічні дані демонструють неоднозначне ставлення українського суспільства до темпів та якості підготовки країни до членства в Європейському союзі. Згідно з результатами масштабного дослідження, проведеного Київським міжнародним інститутом соціології (КМІС) у період з 12 по 21 вересня 2026 року, рівно половина опитаних громадян вважає, що чинна влада не виконує в повному обсязі зобов'язання, необхідні для швидкого вступу держави до ЄС. Водночас протилежну позицію займають 46% респондентів, які позитивно оцінюють зусилля керівництва країни на євроінтеграційному треку.
Деталі соціологічного дослідження та методологія
Дослідження проводилося в рамках всеукраїнського опитування громадської думки методом телефонних інтерв'ю. Соціологи опитали 1002 повнолітніх громадян України, які проживали на момент проведення моніторингу на підконтрольних уряду територіях. Важливою деталлю вибірки стало виключення з неї громадян, які були змушені виїхати за кордон після початку повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року. Аналіз відповідей показав високу поляризацію думок: лише 4% респондентів переконані, що українське керівництво повністю справляється з усіма поставленими завданнями, тоді як 16% дотримуються думки, що влада ігнорує або зовсім не виконує взяті на себе реформаторські зобов'язання.Контекст європейських реформ та дорожні карти
Шлях України до членства в європейській спільноті розглядається не лише через призму внутрішнього реформування, а й на тлі інституційних змін усередині самого Євросоюзу. Зокрема, Європейська комісія наразі активно працює над масштабною реформою, яка потенційно дозволить ухвалювати ключові рішення без урахування національного вето окремих країн-членів. Очікується, що це нововведення суттєво спростить і прискорить процедуру інтеграції нових держав. Паралельно з цим Брюссель готує індивідуальні дорожні карти для України, Чорногорії, Молдови та Албанії, покликані чітко зафіксувати покроковий алгоритм дій та орієнтовні терміни завершення переговорного процесу.Суперечливі дані
Сарто зазначити, що сприйняття євроінтеграційних перспектив України суттєво різниться всередині самого європейського простору та змінюється з часом. Якщо всередині українського суспільства дискусії стосуються переважно ефективності роботи власного уряду та внутрішніх бар'єрів, то за кордоном ситуація виглядає складнішою. Наприклад, дані соціологічних вимірювань у сусідніх державах демонструють неоднозначні тенденції: частина європейських громадян вітає розширення союзу попри ризики, однак інші дослідження фіксують скептицизм або відкритий опір певних груп населення (включаючи показники в Польщі), що створює додатковий зовнішній фон для переговорного процесу.
