Київ, 7 серпня 2026 року. У умовах затяжного конфлікту та продовжуючихся обстрілів громадська думка в Україні зазнала фундаментальних змін. Свіжий звіт Київського міжнародного інституту соціології (КМІС), опублікований сьогодні, 7 серпня, демонструє складну і, на перший погляд, суперечливу картину настроїв. Якщо раніше домінувала втома від війни, то зараз українці демонструють несподіваний ріст принциповості у питаннях територіальної цілісності, але водночас проявляють прагматизм у питаннях припинення вогню.
60% проти втрати Донбасу: Територіальне питання стало «червоною лінією»
Ключовий висновок нового опитування, проведеного з 20 липня по 3 серпня 2026 року, стосується готовності українців до територіальних поступок. Соціологи задали пряме питання: чи готові респонденти, щоб Україна відмовилася від усього Донбасу (включаючи неокуповані частини) в обмін на гарантії безпеки? Результати виявилися суворішими, ніж очікувалося.
Цифри говорять самі за себе: 60% українців категорично проти передачі всього Донбасу під контроль РФ. Це на 3 відсоткові пункти більше, ніж навесні. Частка тих, хто готовий підтримати такий сценарій, знизилася до 33% (у квітні їх було 36%).
Цей тренд особливо помітний у Києві. Попри те, що столиця зараз зазнає активних атак балістичними ракетами, готовність киян до поступок впала. Якщо у квітні 34% жителів столиці допускали відмову від Донбасу, то зараз — лише 26%. Страх перед обстрілами більше не переважує гнів на ворога та бажання зберегти суверенітет.
Сценарій «Заморозки»: 59% готові до компромісу без втрати територій
Однак, щоб зрозуміти повну картину, не можна ігнорувати другий сценарій, який соціологи також вивчали у цьому звіті. Він кардинально змінює сприйняття ситуації. Соціологи запитали громадян про готовність підтримати «заморозку» війни за поточною лінією фронту. При цьому умовою було відсутність офіційного визнання територій російськими, але наявність гарантій безпеки та фінансування відновлення зі Заходу.
Тут результати виявилися протилежними: 59% українців готові підтримати такий варіант. Більшість із них зазначають, що підуть на це «без радості», розглядаючи це як вимушений, але необхідний крок для виживання. Люди не готові віддавати весь Донбас (включаючи підконтрольні Краматорськ та Слов'янськ) добровільно, але готові змиритися з фіксацією поточної лінії фронту заради припинення вогню.
Демографічний розкол: Молодь шукає виходу, старше покоління — стійкості
Опитування виявило й вікові відмінності у сприйнятті майбутнього. Молоді люди (18–29 років) залишаються більш схильними до компромісів, ніж старше покоління, хоча й їхні позиції змінюються. Серед молоді 42% готові розглянути варіант з поступками щодо Донбасу, хоча ще навесні таких було більше половини (54%). Це свідчить про те, що навіть у молодіжному середовищі зростає розуміння цінності територіальної цілісності.
У той же час, 61% українців загалом заявили, що готові терпіти війну «стільки, скільки потрібно». Ілюзій про швидкий кінець конфлікту практично не залишилося: 45% респондентів вважають, що війна триватиме мінімум до другої половини 2027 року. Це свідчить про психологічну адаптацію суспільства до тривалого кризу.
Суперечливі дані
У інтерпретації даних КМІС існує важливий нюанс, який потребує уваги. З одного боку, статистика показує ріст категоричності (60% проти поступок), що можна трактувати як зміцнення патріотичного духу. З іншого боку, статистична похибка опитування (зазвичай близько 3%) означає, що різниця між показниками квітня та серпня у питанні про Донбас (36% проти 33%) може знаходитися на межі статпохибки.
Однак, якщо розглядати сукупність даних, то «суперечність» між відмовою від Донбасу та згодою на заморозку не є помилкою. Це два різні сценарії: перший передбачає юридичну втрату територій, другий — фактичну фіксацію лінії фронту без юридичного визнання. Різниця у 27 відсоткових пунктів між підтримкою «заморозки» (59%) та підтримкою «відмови від Донбасу» (33%) є статистично значущою і підтверджує тезу про те, що українці готові до прагматичного миру, але не до капітуляції.
Підсумок: Від втоми до прагматичної суворості
Висновки звіту КМІС від 7 серпня 2026 року малюють портрет суспільства, яке стало більш суворим у питаннях територіальної цілісності, але більш прагматичним у питаннях тактики припинення бойових дій. Українці більше не готові просто «віддати» території, але готові до складних переговорів, які дозволять зберегти суверенітет, навіть якщо це вимагатиме тимчасової «заморозки» конфлікту. Це сигнал для політиків: суспільство готове до компромісів, але лише на тих умовах, які не будуть сприйняті як зрада.
