14 серпня 2026 року наукова спільнота відзначає важливий етап у геліофізиці. Завдяки даним індійського космічного апарата Aditya-L1, запущеного два роки тому, вчені змогли остаточно прояснити механізм, що підтримує екстремально високу температуру сонячної корони. Довгий час астрофізики сперечалися про те, чому зовнішня атмосфера Сонця, віддалена від ядра, розігрівається до мільйонів градусів, тоді як видима поверхня (фотосфера) має температуру всього близько 5500 °C.
Домінування магнітного перес'єднання
Нове дослідження, проведене на основі спостережень за потужним корональним викидом маси (CME), що стався 5 серпня 2024 року, надало неспростовних доказів. Астрофізики проаналізували роботу двох гіпотетичних механізмів нагрівання: хвильового та магнітного. Виявилося, що хвильовий механізм, при якому енергія передається від «киплячих» рухів на поверхні, вносить лише 7% вкладу в загальне нагрівання.
Ключову роль, на 93%, відіграє процес магнітного перес'єднання. В атмосфері Сонця лінії магнітного поля постійно заплутуються та скручуються. Коли вони розриваються та з'єднуються заново, відбувається потужна перебудова системи, що вивільняє гігантську кількість енергії. Саме цей процес забезпечує нагрів корони до 2 млн °C.
Механізм самовідновлення Сонця
Сонячна корона є місцем виникнення екстремальних космічних явищ — спалахів та викидів маси. Під час таких подій у космос відлітають гігантські об'єми магнітної плазми. Якби ця втрачена енергія не компенсувалася, Сонце поступово виснажилося б, що в кінцевому підсумку призвело б до замерзання Землі.
Спостереження за допомогою коронографа Velc (Visible Emission Line Coronagraph) на борту Aditya-L1 показали, що Сонце має чіткий внутрішній механізм оновлення балансу. Через 10 годин після потужного викиду розірвані та заплутані лінії магнітного поля повернулися у вихідне положення, відновивши енергетичний стан корони. Це відкриття дає фундаментальний орієнтир для розуміння життєвого циклу нашої зірки.
Вплив на Землю та технології
Розуміння цих процесів критично важливе для прогнозування космічної погоди. Корональні викиди маси здатні викликати геомагнітні бурі на Землі, порушувати роботу енергосистем та супутників зв'язку, а також створювати полярні сяйва. У періоди низької активності Сонце виробляє 2-3 викиди на день, а під час піку 11-річного циклу їх кількість може перевищувати 10 на добу. Дані, отримані у 2024 році, дозволяють будувати більш точні моделі передбачення цих подій у 2026 році та далі.
