У Вінчестерському королівському суді (Winchester Crown Court) присяжні винесли обвинувальний вирок чотирьом чоловікам, яких звинувачували у сексуальному насильстві над Джоанн Янг. Її колишній чоловік Філліп Янг (50 років), колишній консервативний член місцевої ради, за даними слідства, протягом 13 років давав їй снодійне, а потім розміщував в інтернеті оголошення, запрошуючи незнайомих чоловіків «відвідати» їхній будинок у Свіндоні (графство Вілтшир). Четверо підсудних — Норман Максон (48), Річард Вілкінс (62), Коннор Сандерсон-Дойл (32) та Мухаммед Хассан (38) — визнані винними у низці сексуальних злочинів; Вілкінс і Максон засуджені за одним епізодом зґвалтування кожен, двоє інших — у сексуальному насильстві. Сам Філліп Янг раніше визнав провину за багатьма епізодами отруєння та зґвалтування, а ще один учасник, Дін Гемілтон (46), також раніше визнав провину у зґвалтуванні та сексуальному насильстві.
Як влаштована схема: «кукхолдинг» як прикриття
За даними Королівської прокуратури (CPS), Філліп Янг публікував на майданчиках на кшталт Craigslist і Grindr оголошення, в яких представив насильство як спільну сексуальну практику під назвою «кукхолдинг». На фотографіях в оголошеннях Джоанн була зображена без свідомості та зв'язаною в ліжку. Спеціалізований прокурор Джеймс Фостер з CPS пояснив, що Янг «давав їй снодійне, щоб потім сексуально ґвалтувати її, знімати це на відео та організовувати візити інших чоловіків за адресою для сексуального насильства». Підсудні у суді заявили, що, за їхніми словами, вважали, ніби мають згоду обох сторін, і їм казали, що Джоанн «прикидається сплячою», тоді як насправді вона була сильно сп'яніла від снодійного. Прокуратура підкреслила, що жодного разу під час епізодів чоловіки не запитували жертву про її бажання.
Юридичне питання згоди та експертиза
Згідно з британським правом, згода на сексуальний акт можлива лише тоді, коли людина «погоджується за власним вибором… і має свободу та здатність прийняти таке рішення». Професорка Маріанн Хестер, почесна професорка Університету Брістоля, що досліджує гендерне насильство, заявила, що у Джоанн «очевидно» не було здатності сказати «ні», і що «жінка не може дати згоду, якщо вона спить», а те саме стосується і повністю сп'янілої від снодійного людини. Хестер додала, що подібні справи порушують ширше питання про ставлення до жінок та сексуальності, а також зазначила, що щодо низки сайтів уже розпочато розслідування і в кількох країнах ідентифіковано осіб, що діяли за тією ж схемою, тому «у черзі, ймовірно, знаходиться ще чимало справ».
Відповідальність платформ та міжнародний масштаб
Справа знову порушила питання про роль сайтів, які полегшують таке насильство. Професорка кіберзлочинності та гендерних досліджень Університету Портсмута Ліза Сугіура вказала, що онлайн-платформи несуть відповідальність за контент, що нормалізує насильство проти жінок, і запитала, як такі форуми можуть діяти «без нагляду та відповідальності». Національне агентство з боротьби зі злочинністю (NCA) заявило про «гостру необхідність» розглядати проблему як міжнародну: за даними агентства, у Великій Британії наразі розслідуються сотні аналогічних потенційних злочинів, а в рамках одного онлайн-форуму ідентифіковано понад 270 пов'язаних з ним осіб. Група підсудних була різнорідною за походженням: один з чоловіків, за повідомленням суду, працював над проєктами ядерної оборони Міністерства оборони, інший у 1980-х роках водив вантажівки Червоного Хреста в Румунії.
Реакція жертви та паралелі зі справою Пеліко
Джоанн Янг, яка розлучилася з Філліпом Янгом минулого року і відмовилася від права на анонімність, заявила біля будівлі суду, що «мовчання не варіант, якщо ми серйозно маємо намір запобігати насильству», і що те, що сталося, «коштувало мені мого життя, яким я його знала», додавши, що людина, якій вона найбільше довіряла, зрадила її «найжахливішим чином». Її випадок експерти порівнюють зі справою Домініка Пеліко у Франції, де у 2024 році проходив процес самого Пеліко та ще 50 чоловіків, яких звинувачували у повторних зґвалтуваннях його дружини Жизель Пеліко; за оцінкою фахівців, злочин був «глибоко принизливим». Вироки, за словами прокуратури, підтверджують, що запрошення третіх осіб до насильства робить їх співучасниками.