Українці все рідше розглядають варіант тимчасового виїзду за кордон. За останні два роки частка громадян, готових покинути країну заради отримання тимчасового захисту, помітно скоротилася. Якщо у 2024 році про такий крок думали 41% респондентів, то до 2026 року ця цифра впала до 33%. Про це свідчать дані дослідження компанії Gradus, опубліковані РБК-Україна.

Прагматизм витісняє емоції

Зміна настроїв пов'язана не лише з почуттям обов'язку, а й із трезвою оцінкою життєвих обставин. Рішення залишитися в Україні все частіше диктується практичними міркуваннями: наявністю власного житла, близькістю родичів і бажанням зберегти звичну якість життя.

Згідно з дослідженням, патріотичні мотиви, хоча й залишаються значущими, перестали бути домінуючими. Їх назвали важливою причиною для перебування в країні лише 52% опитаних. На перший план вийшли більш приземлені фактори:

  • Якість життя (66%);
  • Соціальна солідарність (65%).

Особливо яскраво цей тренд простежується серед жінок. Для них критично важливими стали можливість забезпечити нормальні умови для сім'ї та наявність власного житла — цей фактор відзначили 68% представниць прекрасної статі проти 64% чоловіків.

Хто все ще думає про виїзд?

Попри загальну тенденцію до закріплення на рідній землі, група людей, які розглядають повторний виїзд, все ж існує. Соціологи відзначають, що до міграції схильні ті, хто вже покидав Україну після початку повномасштабної війни, але згодом повернувся. Серед цієї категорії про повторному виїзді думають 45%.

Навпаки, найменше бажання виїзду демонструють люди, які за весь час бойових дій жодного разу не покидали свого постійного місця проживання.

Головним драйвером міграційних намірів досі залишається питання безпеки та фізичного виживання. Однак вага інших аргументів зростає:

  • Вплив переїзду друзів та родичів за кордон зріс з 31% до 38%.
  • Важливість якості життя як причини для виїзду збільшилася з 62% до 66%.

Діти як фактор ризику

Наявність дітей суттєво впливає на рішення про переїзд, але вирішальним фактором стає їхній вік. Батьки найчастіше замислюються про виїзд, якщо в сім'ї є діти віком 4–6 років або 13–17 років.

Соціологи пов'язують це з бажанням забезпечити дітям безпечне навчання у ключові періоди: перед початком шкільного життя або перед вступом до вищих навчальних закладів.

Песимізм і пошук компромісу

На тлі зниження міграційних настроїв зростає тривога щодо майбутнього країни. Майже половина опитаних (45%) переконана, що ситуація в Україні розвивається неправильним напрямком. Позитивно оцінюють поточний вектор розвитку лише 36% респондентів.

Громадяни називають війну (88%) та корупцію в державних інститутах (74%) головними внутрішніми проблемами. Прогнози щодо завершення конфлікту стали похмурішими: 43% українців вважають, що активні бойові дії триватимуть ще багато років, а ще 34% не можуть спрогнозувати терміни їх завершення.

У цих умовах зростає підтримка дипломатичних шляхів вирішення конфлікту. 57% опитаних підтримують пошук компромісу, а 66% схвалюють проведення переговорів. При цьому 67% респондентів вважають переговорний сценарій найбільш реалістичним способом досягнення миру.