У Швеції розгортається резонансна справа навколо Олексія Макарова — російського громадянина, який проживає в країні з 2011 року та отримав статус біженця, а у 2022 році добровільно поїхав воювати у складі ЗСУ. У вересні 2026 року йому відмовили у видачі проїзного документа біженця, пославшись на загрозу національній безпеці, — рішення підготовлене на підставі висновку Служби безпеки Швеції (СЕПО). Макаров оскаржує відмову в суді та вперше докладно розповів про свою історію та про те, як, за його словами, спецслужба пояснює переслідування.

Відмова та роль спецслужби

За словами адвоката Miran Kakaee, шведське Міграційне агентство відмовило у видачі паспорта біженця, пославшись на міркування безпеки та спираючись на висновок іншого компетентного органу — місцевої спецслужби СЕПО. Юрист наголошує, що наданий документ «крайне лаконічний і містить мінімум значущої інформації», на підставі чого неможливо зробити висновки про причини визнання Макарова загрозою. На його думку, в основі висновку лежать додаткові відомості, до яких немає доступу ні у самого Макарова, ні у його представника, ні у Міграційного агентства, і є вагомі підстави вважати, що вони стосуються періоду перебування клієнта в Україні. Адвокат також зазначає, що не може розголошувати всі подробиці справи, оскільки під час роботи отримав доступ до інформації, якою заборонено ділитися з будь-ким іншим.

Біографія: від МДУ до «Сибірського батальйону»

У середині 2000-х Макаров навчався на історичному факультеті МДУ, перебував в «Авангарді червоної молоді», а згодом у Націонал-більшовицькій партії. У 2006 році він разом з іншими активістами проник на заходи для преси у Великий Кремлівський палац і розгорнув там банер «Путін — кат Бєслана»; за його словами, тоді його побив охоронець Віктор Золотов, нині голова Росгвардії. Твого ж року Макаров відсидів у Росії у кримінальній справі про напад активістів прокремлівського руху «Місцеві» на членів НБП, у результаті під суд потрапили захисники прихильників Едуарда Лимонова. Після цього він виїхав в Україну, а з 2011 року живе у Швеції, де отримав статус біженця і, за його словами, став анархістом.

Служба в ЗСУ та повернення

Влітку 2022 року Макаров повернувся в Україну, щоб разом з ідейними товаришами брати участь у збройній боротьбі з російським вторгненням. Він воював у різних підрозділах, останнє місце служби — «Сибірський батальйон», у якому служать добровольці з Росії. У 2024 році він повернувся до Швеції після кількох поранень. «У мене була довга реабілітація і ще триває. У мене рука діє, але обмежено. Я трохи каліка», — розповів Макаров, додавши, що з батальйоном домовився підтримувати зв'язок і, можливо, повернеться. Він також описав «Сибірський батальйон» як «великий медійний проєкт», що відзначався, за його словами, рейдами вглиб Росії на гелікоптері та останнім виходом з Авдіївки.

Судове оскарження

Макаров оскаржує відмову; на момент публікації судових засідань ще не було. Він зазначає, что відмова у продовженні проїзного документа для нього особливо чутлива, оскільки тепер він не може виїжджати за межі Швеції, водночас кримінального переслідування в країні він не зазнавав, а законодавства, що забороняє проживаючим брати участь у військових конфліктах в інших регіонах, у Швеції немає; статус біженця, за його словами, не пов'язаний з участю в бойових діях. «Анархіст поїхав на війну, не спитавши нас, шведську державу, здобув бойовий досвід», — пояснює Макаров логіку переслідування з боку спецслужби.

Розшук у Росії та тиск СЕПО

23 жовтня 2026 року, після появи перших публікацій про відмову у проїзному документі, Макарова оголосили в розшук у Росії; після цього його викликали на бесіду шведські силовики, які, за його словами, сказали: «до тебе багато уваги, будь обережний». Окремо він зазначає, що ще у серпні 2025 року йому, також із посиланням на позицію СЕПО, відмовляли у громадянстві Швеції; він оскаржив відмову, але судового рішення досі немає. Інший росіянин, за словами видання, також розповів про нещодавній тиск СЕПО, але «не хоче говорити про це навіть анонімно».

Політичне тло

З 2022 року у Швеції при владі перебували праві (зараз відбувається зміна уряду); у цей період у громадянстві відмовляли багатьом, були посилені перевірки та умови проживання й роботи іноземців, а влада виплачувала до 600 тисяч крон (близько 54 тисяч євро) легально перебуваючим сім'ям мігрантів, готовим виїхати. За даними, наведеними в матеріалі, у 2025 році громадянство Швеції було надано 38 800 просителям, тоді як у 2024 році — 65 600.