Кожен спадкоємець в Україні має право відмовитися від прийняття спадщини, однак далеко не всі розуміють, що відбувається з його часткою після такої відмови. Міністерство юстиції України, на яке посилається РБК-Україна, дало детальне роз'яснення: частка відмовившегося спадкоємця не завжди переходить державі або конкретній особі — її доля визначається тим, ідеться про успадкування за заповітом чи за законом, а також тим, на користь кого оформлена відмова. Розглядаємо ключові правила, які повинен знати кожен потенційний спадкоємець.

Шість місяців і жодних умов

Закон встановлює чіткий строк: спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом шести місяців. Цей відлік починається з моменту відкриття спадщини або з дня державної реєстрації смерті в випадках, передбачених законодавством. Важливо розуміти, що відмова від прийняття спадщини є безумовною та беззаперечною — спадкоємець не має права встановлювати які-небудь умови чи обмеження. Також законодавство забороняє часткову відмову: не можна відмовитися від однієї частини спадщини, зберігши за собою іншу. Відмова — це завжди повний і остаточний (в межах шестимісячного вікна) жест.

Як розподіляється частка при відмові за заповітом

Якщо від спадщини відмовився один зі спадкоємців за заповітом, його частка переходить іншим спадкоємцям за заповітом, які прийняли спадщину, і розподіляється між ними порівну. Конкретний приклад: за заповітом майно мали отримати три особи, але один з них відмовився — тоді його частка ділиться навпіл між двома залишившимися спадкоємцями. При цьому відмова від спадщини за заповітом не позбавляє людини права успадковувати за законом. Якщо інших спадкоємців за заповітом не залишилося, успадкування автоматично переходить у режим успадкування за законом.

П'ять черг спадкоємців за законом

У разі відмови одного зі спадкоємців за законом його частка переходить іншим спадкоємцям тієї ж черги і розподіляється між ними порівну. Якщо спадкоємців даної черги немає, право на успадкування переходить до наступної черги. В Україні загалом передбачено п'ять черг спадкоємців за законом. Це означає, що частка відмовившегося може «спуститися» по ланцюжку, доки не буде знайдено хоча б одну особу, готову і маючу право прийняти спадщину. Правила розподілу частки між спадкоємцями однієї черги не застосовуються, якщо спадкоємець відмовився від спадщини на користь конкретної іншої особи-спадкоємця — у цьому випадку частка переходить саме тій особі, яка зазначена у відмові.

Заповітний підназначений спадкоємець і вимерла спадщина

Окремий приватний випадок — коли заповідач заздалегідь призначив іншого спадкоємця (так званого підназначеного). Це означає, що заповідач визначив людину, яка отримає спадщину, якщо основний спадкоємець не прийме її або відмовиться від прийняття. У такій ситуації частка автоматично переходить підназначеному без необхідності перерозподілу. Якщо ж спадкоємців, які можуть прийняти спадщину, не залишилося взагалі, суд може визнати майно вимерлим. У такому разі спадщина переходить у власність територіальної громади за місцезнаходженням нерухомого майна. Якщо нерухомості у складі спадщини немає — за місцезнаходженням основної частини рухомого майна.

Право на відкликання відмови

Законодавство передбачає і «зворотний» механізм: спадкоємець може відкликати свою відмову від прийняття спадщини протягом того ж шестимісячного строку, який встановлено для її прийняття. Тобто якщо людина передумала і вирішила, що все ж хоче прийняти спадщину, вона може змінити своє рішення до закінчення цього строку. Після закінчення шести місяців відмова стає остаточною та незворотною.

Протиріччиві дані

У наданих джерелах фактологічної перевірки суттєвих протиріч у датах, цифрах або формулюваннях не виявлено. Роз'яснення Міністерства юстиції України, опубліковане РБК-Україна, містить послідовну та непротиворечиву систему правил. Додаткове джерело (pravda.ru) торкається суміжної, але іншої теми — заповітної відмови як інструменту обмеження права виселення мешканця в російському правовому полі, — і не містить даних, що суперечать українському роз'ясненню. Таким чином, обидві версії джерел узгоджуються в межах своїх тематичних рамок.