Війна в Україні вступила у свій п'ятий рік, і для багатьох громадян терпіння підійшло до кінця. Бажання побачити море, яке стало символом втраченої свободи, переважає страх перед можливими загрозами. Якщо в перші роки конфлікту українці масово виїжджали до Європи, то у 2026 році спостерігається цікава тенденція: частина населення починає розвідку можливостей відпочинку на власній території, зокрема в Одеській області. Редакція XAB.info розбиралася, як зараз виглядає відпочинок в Затоці і чи варто туди їхати.

Транспортний колапс та «королі доріг»

Дістатися до Одеси у 2026 році — це вже повноцінний квест. Попри високий попит, залізничне сполучення із західних регіонів, наприклад, зі Львова, скоротилося до критичного мінімуму. З десяти щоденних поїздів, що курсували в найкращі часи, зараз залишилося всього три. Квитки на них розкуповуються миттєво, часто ще до початку продажу. Внаслідок цього Укрзалізниця фактично передала «пальму першості» приватним автоперевізникам.

Ситуація на автовокзалах нагадує дику місцевість. Приватники, користуючись дефіцитом та високою вартістю пального, завищили ціни: квиток у один бік коштує від 1750 до 2200 гривень. При цьому умови подорожі залишають бажати кращого: відсутність кондиціонерів, незручні крісла, непрацюючі туалети та відсутність інтернету. Попри це, квитки розкуповуються як гарячі пиріжки. Ще хаотичніша ситуація з малим транспортом: «спринтери» курсують як трамваї, але не можуть гарантувати безпеку чи комфорт.

Логістичний тупик: закритий міст та альтернативні маршрути

Головною проблемою для туристів, які хочуть потрапити саме в Затоку, залишається закритий міст через Дністровський лиман. Прямий доступ до курорту сушею неможливий, а об'їзд через Молдову (Паланки) вимагає додаткових віз та часу. Більшість туристів змушена змінювати плани та їхати в бік Кароліно-Бугаза чи станції Сонячна.

Залізничне сполучення узбережжям, яке раніше було зручним, зараз функціонує в аварійному режимі. Електричка Одеса — Білгород-Дністровський ходить лише один раз на день, причому за дивним графіком (у липні — по парних, у серпні — по непарних числах, або навпаки), що плутає навіть місцевих жителів. Маршрутки від головного вокзалу Одеси також мають кінцеву в Кароліно-Бугазі, хоча існують поодинокі рейси до станції Сонячна та навіть Білгорода-Дністровського. Вартість проїзду в маршрутці становить близько 250 гривень.

Цифрові сервіси та шахрайство

У умовах дефіциту транспорту туристи часто звертаються до агрегаторів таксі та сервісів карпулінгу. Однак в Одеській області у 2026 році ситуація з додатками складна. Через те, що місцевість вважається небезпечною, водії часто ігнорують замовлення в додатках: пошук машини може тривати вічно, або вона просто не приїде. Сервіси карпулінгу (такі як BlaBlaCar) також не є надійним рішенням: сміливців, готових їхати в цей регіон, мало, а от шахраїв, які використовують відчай туристів, достатньо.

Найнадійнішим способом пересування залишається особистий автомобіль. У районі станції Сонячна та вздовж узбережжя можна побачити багато машин з номерами Харкова, Києва, Вінниці та навіть Херсона. Офіційно курортний сезон ніхто не відкривав, але це не заважає українцям їхати до моря, яке вони вважають своїм, попри ризики.

Суперечливі дані

Питання безпеки відпочинку в Одеській області залишається дискусійним. З одного боку, у соціальних мережах та профільних групах переважають гнівні коментарі: «Вам що, жити набридло?». Багато українців вважають, що поїздка в регіон, що піддається ракетним ударам, — це безрозсудство. З іншого боку, самі туристи, які перебувають на місці, зазначають, що «набридло жити в атмосфері страху» і готові ризикнути заради кількох днів біля рідного Чорного моря. Фактично, існує розрив між сприйняттям загрози в західних регіонах та реальними діями тих, хто все ж ризикує поїздкою.

Інфраструктура та життя курорту

Попри відсутність офіційного відкриття курортного сезону, цивілілізація в районі Затоки та Сонячної зберігається, хоча й із серйозними нюансами. Ринки працюють, але асортимент товарів обмежений. Туристи зазначають, що інфраструктура адаптувалася до нових умов: житло здається, їжа продається, але ціни та умови сильно відрізняються від довоєнних. Пляжі, такі як на станції Сонячна, виглядають мальовничо, але відсутність звичних сервісів та постійна тривога створюють специфічну атмосферу. Попри це, для багатьох українців це не просто відпочинок, а спосіб зберегти зв'язок із рідною землею та морем.