Україна може розпочати виробництво протиповітряних ракет для систем ППО Patriot вже найближчими тижнями. Про це заявив міністр оборони Польщі Владислав Косіняк-Камеш, слова якого наводить РБК-Україна з посиланням на агентство PAP.

Роль Польщі та статус країн НАТО

У відповідь на запитання про роль Варшави в організації виробництва ракет PAC-3 на території України міністр підкреслив, що без участі польської держави передача технологій та техніки українським воїнам неможлива. На його думку, Польща входить до числа чотирьох країн НАТО, яким у Анкарі було надано спеціальний статус. Це дозвіл дозволяє передавати технології, пов'язані з виробництвом та обслуговуванням ракет Patriot.

Окрім Польщі, до цієї групи країн входять Німеччина, Швеція та Нідерланди. Саме ці держави мають право брати участь у ланцюжку створення критично важливих компонентів для української ППО.

Терміни та технічні складнощі

Владислав Косіняк-Камеш підтвердив, що Польща готова до співпраці з Україною в рамках цього проекту. За його оцінками, підготовка до запуску виробництва може зайняти кілька тижнів. Однак міністер попередив, що процес непростий: навіть Сполучені Штати стикаються з дефіцитом таких ракет.

«Тому це потрібно робити дуже швидко. Ми повні рішучості. Польща готова негайно приступити до обслуговування та проведення подальших дій», — зазначив голова польського Міноборони.

Ліцензія від США та думка експертів

Раніше, 8 липня, під час зустрічі з президентом України Володимиром Зеленським президент США Дональд Трамп заявив, що Вашингтон надає Києву ліцензію на виробництво ракет Patriot. Це рішення стало важливим кроком у напрямку створення власної виробничої бази для українських збройних сил.

Водночас експерти, опитані РБК-Україна, вказують на серйозні часові рамки. На їхню думку, на спорудження повноцінного виробничого майданчика може піти як мінімум рік. А ще два роки знадобиться для того, щоб виготовити одну готову ракету.

Отже, хоча політична воля та технічні можливості для початку виробництва вже сформовані, реальний результат вимагатиме значного часу та координації зусиль кількох країн НАТО.