18 серпня 2026 року. У Німеччині завершився гучний судовий процес, що стосується шпигунської діяльності на користь Росії. Вищий регіональний суд Штутгарта виніс вердикт у справі трьох українців, яких звинувачували у підготовці диверсій проти логістичної інфраструктури. Суд визнав одного з підсудних винним у шпигунстві та засудив його до року і трьох місяців позбавлення волі, тоді як двоє його співучасників були повністю виправдані.

Шпигунство замість саботажу: деталі вироку

Ключовим фактором, що вплинув на рішення судді, стало відсутність доказів того, що диверсійні атаки були детально сплановані та готові до виконання. За версією обвинувачення, чоловік, який отримав тюремний термін, організував відправку двох посилок із GPS-трекерами. Суд дійшов висновку, що він, ймовірно, розумів призначення цих пристроїв — стеження за об'єктами, які могли стати цілями майбутніх атак. Головуючий суддя зазначив, що підсудний міг усвідомлювати, що доручення він отримав через посередника від російського державного органу.

Однак прокуратура не змогла довести факт підготовки конкретних вибухів. Саме це стало причиною пом'якшення покарання: замість вимог прокурорів про 2,5–4 роки тюрми, обвинувачений отримав 15 місяців. Примітно, що засуджений вже відбув цей термін у рамках попереднього ув'язнення, тому додаткового ув'язнення йому не загрожує.

Схема «посилка з таємницею» та виправдання співучасників

За даними слідства, у березні 2025 року троє чоловіків (22, 25 та 30 років) за дорученням російської розвідки відправили посилки з GPS-трекерами. Їхньою метою була Україна, куди пристрої мали потрапити через поштову службу. Завдання полягало у зборі інформації про маршрути та особливості роботи логістичної компанії. Наступним етапом, за версією обвинувачення, мала стати відправка посилок із запальними пристроями, які мали спрацювати під час транспортування, посіявши паніку та завдавши шкоди інфраструктурі.

Двоє чоловіків, які займалися безпосередньою упаковкою та відправкою посилок, були виправдані. Суд не знайшов достатніх доказів, що підтверджують їхнє усвідомлене участь у шпигунському змові або розуміння кінцевих цілей операції. Захист наполягав на повному виправданні всіх трьох, що частково вдалося реалізувати.

Протирічливі дані

У справі існують суттєві розбіжності між версією обвинувачення та фактичним вердиктом суду. Прокуратура наполягала на тому, що йшлося про змову з метою саботажу транспортної мережі, і вимагала суворого покарання в діапазоні від двох років дев'яти місяців до чотирьох років трьох місяців ув'язнення. Слідство стверджувало, що російська сторона передала доручення через посередників із Маріуполя, і що підготовка вже наблизилася до стадії реалізації підпалів.

У той же час суд, оцінивши докази, не знайшов підтвердження того, що конкретні диверсійні атаки були детально сплановані. Суддя вважав, що дії засудженого обмежилися шпигунством (відправкою трекерів), а не безпосередньою підготовкою теракту. Це фундаментальна відмінність у кваліфікації злочинів призвела до того, що вирок виявився значно м'якшим за вимоги обвинувачення.

Контекст: гібридна війна та розвіддані

Ця справа розглядається на фоні тривожних заяв західних лідерів про зростання активності російських спецслужб у Європі. Раніше президент Латвії Едгарс Рінкевичс заявив, що Росія вже веде гібридну війну проти європейських країн. На його думку, західні спецслужби розслідують низку випадків саботажу, підпалів та шпигунства, пов'язаних із російською діяльністю.

Розвідувальні дані свідчать про те, що російські спецслужби можуть готувати нові диверсії проти критичної інфраструктури, а також використовувати схему «угод під чужим прапором» у країнах Балтії та Польщі. Затримання трьох чоловіків у травні 2025 року в Кельні, Констанці та швейцарському кантоні Тургау стало одним із яскравих прикладів викриття таких спроб.