Війна в Україні входить у свою другу половину року. На тлі відсутності переможних проривів з боку Росії та небажання Москви зупинити бойові дії, Україна змушена переносити акцент на стримування тиску та розширення атак у російський тил. Очікування швидкого завершення конфлікту все більше розходяться з реальністю на фронті.
Зміна тактики: від наступу до стримування
На відміну від попередніх років, коли темпи просування противника у другій половині весни та влітку досягали піку, цього року активність Росії значно нижча. Наступ у Запорізькій області, який Москва намагалася активізувати, загальмував під впливом українських контратак. Однак це не означає відмови від напрямку: навіть обмежена активність там змушує Київ утримувати сили, які могли б бути перенаправлені на Донбас.
Головний театр: Донецька область
Основний фокус бойових дій змістився на Донецьку область. Поточна мета противника — захоплення Краматорсько-Константинівської агломерації, яка є основою української оборони на півночі регіону. Росіяни намагаються наблизитися до Слов'янська та Краматорська, ключових фортець під контролем України.
Найнебезпечніша ситуація склалася в Константиновці. За даними джерел, ворожі війська вже фіксуються на більшій частині міста, намагаючись відсікти його від доріг та логістики. Південніше угруповання військ «Центр» намагається пробитися в Добропілля, щоб обійти Константиновку, Дружківку та Краматорськ із заходу. Ще один небезпечний ділянка — район Лиману, куди окупанти намагаються пробитися зі сходу.
Прогнози експертів: ризик втрати територій
Розмовники РБК-Україна у військово-політичних колах не бачать передумов для швидкого оперативного прориву всієї української лінії оборони в Донецькій області. Однак вони допускають, що найближчі місяці Україна може втратити контроль над Константиновкою. Аналогічний ризик, за їхньою оцінкою, може до кінця року нависнути над Лиманом та Добропіллям.
При несприятливому розвитку подій до кінця зими війська РФ можуть наблизитися до Слов'янська та Краматорська. Однак для цього Росії доведеться послідовно долати підготовлені оборонні рубежі, розширювати фланги та підтягувати логістику, постійно перебуваючи під ударами українських дронів.
Загроза з півночі та дефіцит кадрів
Під питанням залишається можлива нова операція Росії з півночі. Джерела схильні до того, що противник може провести операцію обмеженими силами з спробою прорвати кордон у Чернігівській або Київській області. Плацдармом для наступальних дій у цьому випадку може стати Брянська область. Безпосередня участь Білорусі поки не розглядається як обов'язкова.
Навіть за таким сценарієм метою можливого наступу на півночі навряд чи буде глибокий прорив на Київ. Росія може офіційно називати це «спробою» створити так звану буферну зону вздовж кордону. Але це скоріше інструмент більш широкого задуму — розтягнути українську оборону вздовж кордону та змусити Київ забирати сили звідти, де Росія намагається досягти основного результату — у Донецькій області.
Успіх таких операцій залежатиме від мобілізаційних рішень Кремля. Вже зараз армія противника відчуває дефіцит особового складу. Хоча план набору контрактників виконується майже на 100%, цього недостатньо не лише для формування нових частин, але й для повноцінного поповнення втрат.
