Восени 2026 року у Києві, крім звичних відключень світла, у мешканців почала зникати вода. Після серії російських ракетно-дронових атак перебої з водопостачанням стали повторюватися: у жовтні та листопаді 2026 року обстріли, пошкодження енергооб’єктів та наступні проблеми зі світлом і водою ставалися вже шість разів. Мешканці різних районів розповідали, що вода зникла на 17 годин, що вночі її вимикали під час обстрілів, а вдень так і не ввімкнули, і що у двір привозили технічну воду.

Чому вода зникає разом зі світлом

Причина пряма: водопостачання столиці критично залежить від роботи енергосистеми. «Для підйому, транспортування та подачі води необхідна робота насосів», — пояснили у «Київводоканалі». Там додали, що перебої спричинені не лише повним відключенням електрики, а й перепадами напруги: при різкій зміні напруги насоси автоматично вимикаються, щоб не вийти з ладу. Так, вдень 11 жовтня внаслідок атаки було пошкоджено високовольтну лінію електропередач, і вода зникла у чотирьох районах, де проживають сотні тисяч людей; відновити подачу комунальники змогли лише наступного дня. Один із найсильніших ударів припав на 3 листопада — того дня вода зникла по всій столиці одразу, оскільки атаки знеструмили основні водопровідні об'єкти.

Генератори не рятують

Логічне питання — чому не підключити насоси до генераторів. Чиновники відповідають, що генератори є, але їхньої потужності недостатньо: об'єкти «Київводоканалу» споживають близько 67 МВт, і «потужність більшої частини водопостачання така, що генератори її не потягнуть», за словами в.о. першого заступника голови КМДА Петра Пантелеєва. Крім того, запуск генераторів потребує часу та людей: на одній насосній станції для старту потрібні щонайменше два електрики або інженери, а запускати доводиться одночасно і каналізаційні, і водопровідні станції, що займає кілька годин, пояснює директор дослідницького центру «Інститут міста» Олександр Сергієнко.

Кадровий дефіцит

У КМДА та «Київводоканалі» визнають, що у комунальної інфраструктури столиці вкрай мало кадрів. «Людей катастрофічно не вистачає на всіх напрямках, у „Київтеплоенерго“ є 1500 вакансій. По кожному підприємству така ситуація», — каже Пантелеєв. За оцінками Сергієнка, за останні роки з «Київводоканалу» звільнилося близько 40% працівників — значну частину мобілізували, а хтось пішов у пошуках вищої зарплати. При цьому, за словами чиновника, подачу води все ж відновлюють відносно швидко — десь за 12, десь за 24 години, тому що систему з сотень кілометрів мереж потрібно заповнити водою, нагнати тиск і запустити каскад насосів.

Ризик із каналізацією та епідеміологічна загроза

Додаткову тривогу викликають заяви представників «Київводоканалу» про те, що без електрики води в місті не буде взагалі, а при непрацюючій каналізації вже через три дні в Києві може настати епідеміологічна катастрофа. Пантелеєв зазначає, що росіяни застосовують тактику повторних атак, через що неможливо одразу почати ремонт, і це ще більше затягує відновлення. Він також нагадав, що система водопостачання Києва централізована за радянським принципом, і запевнив, що міська влада працює над резервним живленням та автономним режимом роботи системи.

Ширший контекст: метро та транспорт

Проблеми з водою — частина ширшої комунальної кризи в столиці. За даними українських ЗМІ, через знеструмлення енергосистеми з перебоями працює метрополітен, а в низці районів тимчасово зупиняється наземний електротранспорт. Експерти обговорюють сценарії тривалих відключень і санітарних ризиків, включно з пропозиціями щодо скидання нечистот і питанням про введення надзвичайного стану. На тлі цього меми на кшталт «Київ, як ви там? Світло, вода, тепло є?» — «З усього перерахованого є тільки Київ» стали звичним способом для мешканців справлятися зі стресом від обстрілів.