Виступаючи на Варшавському безпековому форумі в жовтні 2026 року, президент України Володимир Зеленський привернув увагу світової спільноти до критичної проблеми, яка незаслужено відходить на другий план на тлі поточних енергетичних дискусій. За словами українського лідера, світова спільнота зосереджена виключно на питаннях постачання дизельного палива, проте вже за два-три місяці планета може зіткнутися з масштабною кризою на ринку зерна.

Енергетичний контекст та питання до США

Президент України відкрито поставив під сумнів логіку енергетичного співробітництва між США та Росією, вказавши на ключову роль України в контролі над логістичними маршрутами. Зеленський наголосив, що Київ безпосередньо впливає на рух суден та стабільність роботи російських нафтопереробних заводів, задавшись питанням, чому Вашингтон досі не уклав аналогічну угоду безпосередньо з Україною. При цьому запропоновані Росією обсяги постачання дизеля в межах 300–500 тисяч тонн на місяць виглядають незначно на тлі глобального споживання у 120 мільйонів тонн і не зможуть суттєво вплинути на ринок.

Протиріччя та дані

Ситуація навколо потенційних домовленостей залишається вкрай нестабільною та суперечливою. Всього за кілька днів до заяви президента, 11 жовтня 2026 року, лідер США Дональд Трамп оголосив про укладення «енергетичного перемир'я» між Україною та Росією, стверджуючи, що обидві сторони нібито дали свою згоду. Проте українська сторона негайно спростувала дотримання цих домовленостей, заявивши про прямі порушення з боку РФ, підтвердженням чого стали масовані удари по енергетичній інфраструктурі Харкова, що сталися лише за кілька годин після оголошення перемир'я.

Позиція України та подальші кроки

Україна продовжує наполягати на прозорості будь-яких міжнародних домовленостей та заявляє про свою повну готовність підписати жорсткі гарантії для припинення вогню, чекаючи на детальні роз'яснення за підсумками контактів між США та Росією. На тлі постійних загроз енергетичній та продовольчій безпеці керівництво країни закликає міжнародних партнерів дивитися ширше за локальні угоди та враховувати довгострокові ризики для глобальної продовольчої стабільності.