---
title: "Один ядерний вибух у космосі здатний знищити 99% супутників на орбіті: нове моделювання"
description: "Дослідники з Вісконсин-Медісона та Принстона смоделювали наслідки 1-мегатонного ядерного вибуху на висоті 500 км: 99,3% супутників на низькій навколоземній орбіті вийдуть з ладу за 30 днів."
date: 2026-11-16T06:19:19.835Z
lang: uk
url: https://xab.info/uk/posts/yaderniy-vybuh-v-kosmosi-znyschyt-suputnyky
tags: [nuclear-explosion, satellites, low-earth-orbit, space-research, radiation, arxiv]
author: "Олександр Буран"
publisher: "XAB.info"
---

# Один ядерний вибух у космосі здатний знищити 99% супутників на орбіті: нове моделювання

![Моделювання ядерного вибуху в космосі, що знищує супутники на орбіті Землі](https://xab.info/media/2026/11/16/yadernyy-vzryv-v-kosmose-unichtozhit-sputniki-orbita/yadernyy-vzryv-v-kosmose-unichtozhit-sputniki-orbita-1.webp)

## Ключові тези

- Один 1-мегатонний ядерний вибух на висоті 500 км над Південно-Атлантичною аномалією здатний знищити 99,3% супутників на низькій навколоземній орбіті за 30 днів
- Навіть за посиленого радіаційного захисту апаратів втрати становитимуть майже 100% за місяць; для 100-кілотонного заряду горизонт нейтралізації 99% флоту — один рік
- Втрата маневреності пошкоджених супутників призведе до ~20 зіткнень за два роки та утворення ~3 900 фрагментів сміття за десятиліття
- Дослідження опубліковане на arXiv; автори — Університет Вісконсин-Медісон та Принстонський університет

Вчені з Університету Вісконсин-Медісон та Принстонського університету опублікували на сервері препринтів arXiv дослідження, в якому смоделювали наслідки єдиного ядерного вибуху на високій орбіті. Згідно з розрахунками, детонація 1-мегатонної боєголовки на висоті 500 кілометрів над Південно-Атлантичною аномалією здатна вивести з ладу практично весь флот супутників на низькій навколоземній орбіті — понад 13 000 апаратів, що забезпечують глобальний зв'язок, інтернет та метеорологічні прогнози. Робота, про яку повідомляє РБК-Україна, демонструє критичну вразливість сучасної орбітальної інфраструктури перед цілеспрямованим космічним ударом.

### Чому саме Південно-Атлантична аномалія

Вибір місця модельованого вибуху не є випадковим. Південно-Атлантична аномалія — регіон над Південною Атлантикою, де магнітне поле Землі є аномально слабким. Саме це ослаблення геомагнітного щита, за розрахунками дослідників, багаторазово посилює наслідки ядерної детонації: радіоактивні частинки та іонізоване випромінювання затримуються в пастці ослабленого магнітного поля, формуючи масштабну штучну радіаційну зону. Супутники, які регулярно проходять через цю зону, зазнавали б безперервного опромінення, що нагадує за механізмом наслідки випробування Starfish Prime 1962 року — висотного ядерного вибуху, який тимчасово вивів з ладу низку орбітальних апаратів та наземну електроніку.

### 99,3% супутників за 30 днів: сценарій з посиленим захистом

Дослідники враховували активні супутники станом на січень 2026 року та розглядали навіть оптимістичний сценарій, за якого всі апарати оснащені посиленим радіаційним захистом. За цих умов, за їхніми розрахунками, 99,3% супутників вийшли б з ладу протягом 30 днів після вибуху. У разі використання менш потужної 100-кілотонної боєголовки на нейтралізацію 99% апаратів знадобився б цілий рік. Таким чином, навіть зниження потужності заряду не знімає загрозу для орбітальної інфраструктури — змінюється лише часовий горизонт катастрофы.

### Каскадні зіткнення та космічне сміття

Радіація, за висновком авторів, стала б не єдиною загрозою. Втрата маневреності першими пошкодженими супутниками призвела б до ланцюгової реакції зіткнень на орбіті. Вчені оцінюють близько 20 прямих зіткнень протягом перших двох років після вибуху, а за десятиліття в навколоземному просторі утворилося б близько 3 900 нових фрагментів космічного сміття. Відновлення орбітальної інфраструктури за таких умов, за оцінкою дослідників, стало б вкрай складним завданням: новим апаратам довелося б виживати одночасно серед залишкового радіаційного поля та зростаючої хмари уламків.

### Контекст: від Starfish Prime до сучасних загроз

Дослідження вписується у ширший контекст обговорення ризиків висотних ядерних випробувань та їх довгострокового впливу на космічне середовище. Випробування Starfish Prime 1962 року, проведене США на висоті близько 400 кілометрів, вже тоді показало, що одиничний вибух здатний створювати радіаційні пояси, що загрожують орбітальній техніці. Сучасні дані про щільність супутникового флоту — понад 13 000 апаратів на низькій навколоземній орбіті — роблять актуальність подібних сценаріїв багаторазово вищою, ніж у 1960-ті роки. Публікація роботи на arXiv дозволяє науковій спільноті провести незалежну верифікацію моделей та розрахунків перед можливим розглядом у рецензованих журналах.

## Версії розходяться

### Частка виведених з ладу супутників та часовий горизонт

- **РБК-Україна (за матеріалами arXiv):** 99,3% супутників вийдуть з ладу протягом 30 днів після 1-мегатонного вибуху за умови посиленого радіаційного захисту апаратів. ([rbc.ua](https://www.rbc.ua/ukr/news/odin-derniy-vibuh-mozhe-znishchiti-mayzhe-1794583319.html))
- **NV (techno.nv.ua):** 99,4% супутників на низькій навколоземній орбіті будуть виведені з ладу за два тижні після вибуху на висоті близько 500 км. ([techno.nv.ua](https://techno.nv.ua/popscience/yadernyy-vzryv-na-orbite-99-sputnikov-budut-razrusheny-za-dve-nedeli-prognoz-uchenyh-50658484.html))

*У чому збігаються:* Обидва джерела підтверджують, що один ядерний вибух на висоті близько 500 км здатний вивести з ладу понад 99% супутників на низькій навколоземній орбіті протягом кількох тижнів-місяців.

## Перевірка фактів і джерела

- [Один ядерный взрыв может уничтожить почти все спутники на орбите: что показало исследование](https://www.rbc.ua/ukr/news/odin-derniy-vibuh-mozhe-znishchiti-mayzhe-1794583319.html) - Першоджерело: 1 Мт на 500 км, 99,3% за 30 днів, 100 кт — 99% за рік, 20 зіткнень за 2 роки, 3900 фрагментів за 10 років, Starfish Prime 1962, Південно-Атлантична аномалія, 13 000+ супутників, arXiv, Вісконсин-Медісон та Принстон.
- [Постоянное облучение. Один ядерный взрыв в космосе может вывести из строя 99% спутников на орбите](https://techno.nv.ua/popscience/yadernyy-vzryv-na-orbite-99-sputnikov-budut-razrusheny-za-dve-nedeli-prognoz-uchenyh-50658484.html) - Підтверджує суть дослідження, але вказує 99,4% за два тижні замість 99,3% за 30 днів. Розбіжність у точних цифрах та часовому горизонті.
- [Можно ли остановить астероид с помощью ядерного взрыва: что показало моделирование ученых](https://www.unian.net/science/smozhet-li-yadernyy-vzryv-spasti-zemlyu-ot-asteroida-uchenye-proanalizirovali-vozmozhnyy-scenariy-13533213.html) - Тема ядерного відхилення астероїдів (LLNL, Spheral) — не пов'язана з орбітальними супутниками. Використано лише як контекст ядерного моделювання у космосі.

## Часті запитання

### Що саме смоделювали вчені у цьому дослідженні?

Дослідники з Університету Вісконсин-Медісон та Принстонського університету смоделювали наслідки детонації 1-мегатонної ядерної боєголовки на висоті 500 кілометрів над Південно-Атлантичною аномалією та оцінили вплив на понад 13 000 супутників на низькій навколоземній орбіті.

### Чому обрано саме Південно-Атлантичну аномалію?

У цьому регіоні магнітне поле Землі аномально слабке, що призводить до того, що радіоактивні частинки від вибуху затримуються в пастці ослабленого геомагнітного поля та формують масштабну радіаційну зону, через яку супутники проходять багаторазово.

### Які прогнозовані втрати супутників?

За розрахунками авторів, при 1-мегатонному заряді 99,3% супутників вийдуть з ладу за 30 днів навіть за посиленого радіаційного захисту. Для 100-кілотонного заряду на нейтралізацію 99% апаратів знадобиться близько року.

### Що станеться після виходу супутників з ладу?

Втрата маневреності пошкоджених апаратів призведе до каскадних зіткнень: близько 20 за перші два роки та формування приблизно 3 900 нових фрагментів космічного сміття за десятиліття, що ускладнить запуск нових супутників.

### Чи є це дослідження підтвердженим фактом чи гіпотетичним сценарієм?

Це комп'ютерне моделювання (симуляція), опубліковане на сервері препринтів arXiv. Воно не описує подію, що сталася, а оцінює наслідки гіпотетичного сценарію ядерного вибуху на орбіті.