Міжнародна група дослідників представила результати наукової роботи, згідно з якими металеве ядро Землі не є ізольованим резервуаром, а впродовж мільярдів років поступово передає первинні елементи та водень у нижні шари мантії. Це відкриття було опубліковане в авторитетному профільному віснику Science Advances і змінює усталені уявлення про геохімічну еволюцію нашої планети.

Еволюція планетарних надр та формування шарів

Близько 4,5 мільярда років тому молода Земля перебувала в розплавленому стані. У процесі гравітаційної диференціації важкі розплавлені метали, переважно залізо, устремилися до центру планети, де сформували щільне металеве ядро. Водночас легші силікатні з'єднання піднялися вгору, утворивши мантію та майбутню земну кору.

Довгий час геофізики та геохіміки виходили з гіпотези про те, що ці два гігантські шари практично ізольовані один від одного після завершення ранньої фази диференціації. Проте сучасні методи комп'ютерного моделювання процесів в екстремальних умовах глибоких надр змусили вчених переглянути цей фундаментальний постулат.

Ізотопний аналіз та загадка вулканічних порід

Під час нового дослідження фахівці детально вивчили розподіл двох форм водню — стандартного легкого ізотопу та важкого дейтерію — в умовах, що моделюють остигання давнього магматичного океану. З'ясувалося, що хоча загальна картина розподілу ізотопів у мантії виглядає відносно однорідною, цього механізму недостатньо для пояснення аномально низького рівня дейтерію.

Аномально низькі концентрації були зафіксовані в зразках базальтових лав, піднятих із глибин Землі в районі Баффінової Землі в канадській Арктиці, а також на території сучасної Ісландії. Для пояснення цих унікальних хімічних сигнатур дослідники запропонували модель, згідно з якою легкий водень упродовж мільярдів років безперервно мігрував із металевого ядра в навколишні мантійні породи.

Наслідки для геохімії та подальші плани

На думку вчених, у період формування ядра залізо, що опускалося, активно поглинало легкий водень, через що сам металевий центр виявився збідненим дейтерієм. Поступовий витік цього первинного летючого матеріалу безпосередньо впливає на склад глибинних магматичних потоків і лав, що виходять на поверхню Землі.

Значення відкриття для науки про Землю

Отримані дані вперше наочно підтверджують існування змінного масообміну між ядром та мантією планети. У перспективі дослідницька група має намір детально вивчити фізичні та хімічні механізми, які забезпечують цей транспорт речовин крізь межу розділу двох найбільших геосфер Землі.