Рівно пів року тому в українській політиці сталося подія, яку багато хто сприйняв як сенсацію: Кирило Буданов, раніше очолював Головне управління розвідки (ГУР), несподівано змінив Андрія Єрмака на посаді голови Офісу президента (ОП). За минулі шість місяців радикальної кадрової чистки на Банковій не відбулося, проте сама архітектура влади та місце Офісу в системі координат країни зазнали фундаментальних змін.

Як свідчать дані джерел РБК-Україна, епоха Єрмака, яку в кулуарах називали часом «віце-президента», повністю завершена. Бувший голова ОП, вплив якого тримався на інтригах і тотальному контролі, «злетів з радарів» і зайнятий вирішенням власних юридичних питань. Тим часом його наступник, Кирило Буданов, трансформував Офіс із універсального центру прийняття всіх рішень у головний оперативний штаб.

Кінець епохи мікроменеджменту

Головна відмінність стилю Буданова від попередника — відмова від тотального контролю. Андрій Єрмак, за словами співрозмовників видання, намагався особисто курирувати абсолютно всі сфери життя країни: від економіки і фронту до мирних переговорів, призначення місцевих керівників і навіть футболу. В неформальній ієрархії його заступники де-факто стояли вище за міністрів.

При новій конфігурації ситуація змінилася. Буданов делегує завдання і не намагається бути всюди одночасно. Десятки робочих груп, створених Єрмаком, припинили своє існування. Міністри отримали більше самостійності, а контакти між Банковою та Верховною Радою, зокрема з фракцією «Слуги народу», значно активізувалися.

Військовий стиль та автономність

Новий керівник зберіг певну автономність, яку мав у розвідці. На робочому місці він продовжує носити військову форму і часто посилається на свій бойовий досвід під час нарад. Це створює специфічну атмосферу в Офісі, де рішення приймаються швидше, але й відповідальність за них вища.

Цікаво, що високопоставлені чиновники, яких раніше вважали «людьми Єрмака», насправді виявилися «людьми президента». В абсолютній більшості вони зберегли свої посади, просто розірвавши контакти з попереднім «патроном».

Тандем Зеленського та Буданова: від кризи до робочого формату

Зміна керівника радикально змінила й формат стосунків із Володимиром Зеленським. Якщо тандем із Єрмаком тримався на особистій дружбі та спілкуванні в режимі 24/7, то взаємодія з Будановим стала більш формалізованою та робочою, без такого глибокого особистісного компонента. Президент сам ініціював відмову від моделі, коли голова ОП постійно супроводжує його в відрядженнях.

Однак процес «притирання» проходив не гладко. Висока публічна активність Буданова та його статус «героя війни» створили виклик для команди президента, де потрібна стопроцентна лояльність. Вперше в історії України голова президентської канцелярії став сприйматися як потенційний електоральний конкурент, що викликало напругу в контексті майбутніх виборів.

Весною «розбіжності в темпераментах» ледь не призвели до розриву, і в кулуарах ходили чутки про літню відставку Буданова. Проте відверта розмова про формат співпраці допомогла зняти напругу. Обом довелося піти на певні «емоційні поступки», і на даний момент позиції голови ОП ніщо не загрожує.

Рятування Ради та робота з парламентом

З часом Буданов знизив свою медійну активність, зосередившись на рутинних процесах, зокрема на налагодженні співпраці з парламентом. Джерела зазначають, що для порятунку працездатності Верховної Ради (щоб вона «на апараті штучної вентиляції легень протягнула хоча б рік») Буданов спільно з керівництвом ВР ініціював прямі зустрічі президента з депутатами.

Цей крок дав конкретний результат: парламент почав активніше голосувати за законопроєкти, необхідні для виконання зобов'язань перед Заходом. Формат зустрічей з фракцією виявився вдалим, і наступна подібна розмова президента з депутатами попередньо планується на День незалежності.