Головний убір може стати головним акцентом образу, проте підібрати свою модель — завдання не з простих. Те, що ефектно виглядає на одній людині, може зовсім інакше підкреслити або, навпаки, спотворити риси іншої. Стилістка Олена Шевченко, чиї рекомендації опублікувало видання Styler із посиланням на її Instagram-акаунт, запропонувала системний підхід: спочатку визначити форму обличчя, а потім підбирати головний убір із конкретного переліку моделей, які візуально збалансовують пропорції.
Як визначити форму обличчя: метод фото анфас
Перший і ключовий крок — відкрити обличчя, щоб волосся не приховувало контури. Далі необхідно зробити фото анфас, дивлячись прямо в камеру. За словами Шевченко, бажано, щоб камера перебувала приблизно на рівні очей, а голова не була нахиlena. На отриманому знімку слід звернути увагу на чотири параметри: довжину обличчя, ширину щік, ширину чола та ширину нижньої щелепи. Для наочності стилістка радить провести на фото лінію від лінії росту волосся до підборіддя, а також позначити найширші точки в зоні щік та нижньої щелепи. Саме ці виміри дозволяють віднести обличчя до одного з семи основних типів.
Овальне, квадратне та прямокутне обличчя: універсальність проти чітких ліній
Овальне обличчя, за оцінкою Шевченко, вважається найуніверсальнішим: довжина помірно перевищує ширину, чітро ширший за нижню щелепу, контури плавні, без різких кутів. Власницям такої форми можна експериментувати з різноманітними моделями — від бейсболки та кепки до берета, федори, капелюха-таблетки, пілотки, жокейки, baker boy cap та канотье. Квадратне обличчя, навпаки, характеризується приблизно однаковою довжиною та шириною, близькою шириною чола, щік і щелепи, а також виразною нижньою щелепою з чіткими кутами та прямою лінією росту волосся. Тут стилістка рекомендує фасинатор, берет, восьмиклинка, панама, бейсболка, кепка, капелюх-таблетка та тюрбан. Прямокутне та витягнуте обличчя відрізняється тим, що довжина суттєво перевищує ширину, а кути нижньої щелепи виразні. Для нього підійдуть берет, канотье, пілотка, восьмиклинка, бейсболка, кепка, фуражка та панама — моделі, які додають ширини і не створюють надмірного акценту на вертикалі.
Ромбоподібне, серцеподібне та грушеподібне обличчя: гра пропорцій
Ромбоподібне обличчя вирізняється високими, чітко вираженими щоками як найширшою частиною, вузьким або звуженим угору чолом і загостреним підборіддям. Шевченко радить кепку-уточку, канотье, капелюх-таблетку, кепі, федору та жорсткий берет — моделі, які допомагають зіграти на виразних щоках і збалансувати верхню та нижню частини обличчя. Серцеподібне обличчя, у свою чергу, має найширший чітро (іноді з характерною формою «сердечка» на лінії росту волосся), а підборіддя невелике і вузьке. Для нього підійдуть федора, берет, картуз, бейсболка, трилбі та кепка-уточка. Грушеподібне обличчя — це, по суті, дзеркальне відображення серцеподібного: найширша та масивна зона — нижня щелепа, тоді як чітро помітно вужче. Тут основний акцент припадає на моделі з виразною верхньою частиною: федора, канотье, восьмиклинка, берет і кепі допомагають привернути увагу до верхньої половини образу та візуально збалансувати пропорції.
Кругле обличчя та змішані типи: вертикаль як інструмент
Кругле обличчя характеризується практично однаковою довжиною та шириною, найширшою зоною в області щоки та щік, відсутністю виражених гострих кутів, округлою лінією росту волосся та м'яким підборіддям. Шевченко підкреслює, що тут особливо добре працюють моделі, які надають образу вертикалі та візуально «витягують» силует: вдалий варіант — федора, а також капелюхи з чіткою формою та структурованими полями. Окремо стилістка відзначає, що в реальності обличчя рідко ідеально відповідає одному типу — риси часто поєднують властивості кількох форм. У такому разі, за її рекомендацією, слід орієнтуватися не на назву типу, а на конкретні риси: ширину чола, форму щік, кут підборіддя, — і підбирати головний убір, який збалансовує саме ті зони, які здаються диспропорційними.
Протирічливі дані
У межах перевірки матеріалу суттєвих розбіжностей у рекомендаціях між джерелами не виявлено. При цьому варто зазначити, що суміжні публікації стилістів (зокрема матеріали про носіння головних уборів навесні та восени, а також про збереження укладання) акцентують увагу на інших аспектах — сезонності, фактурі матеріалу, способі фіксації — і не суперечать методичці Шевченко щодо визначення форми обличчя. Відмінності стосуються лише ракурсу: якщо Шевченко фокусується на геометрії обличчя, інші фахівці доповнюють картину практичними деталями носіння. Для читача це означає, що підбір моделі за формою обличчя є необхідним, але не єдиним етапом: сезон і тип укладання також впливають на фінальний результат.
