Корупція як головний бар'єр: «Насмішка над проектом»

Станом на серпень 2026 року, попри триваючі геополітичні потрясіння, Європейський Союз зберігає жорстку позицію щодо термінів вступу України до своїх лав. Високопосадовці ЄС відкрито заявляють, що прискорена процедура членства неможлива. Головним перешкодою, яка не дозволяє Брюсселю зробити крок назустріч Києву, залишається критичний рівень корупції. Як зазначає один із дипломатів, «не можна ввести до ЄС країну з населенням у 40 мільйонів, яка посідає 104 місце у світовому списку корупції. Це було б насмішкою над усім проектом».

Всередині блоку визнають, що статус кандидата Україна отримала виключно завдяки фактору безпеки та повномасштабному вторгненню Росії у 2022 році. Без цього каталізатора процес отримання статусу був би неможливим. Однак сам статус не гарантує автоматичного членства, особливо в умовах, коли масштаби занепокоєння щодо незалежності судової системи та верховенства права залишаються надзвичайно високими.

Стратегічний зсув: від економіки до безпеки

Політика розширення ЄС за останні роки зазнала фундаментальних змін. Якщо раніше інтеграцію розглядали переважно через призму економічних вигод та гармонізації ринків, то після початку великої війни в Україні вона трансформувалася у питання національної безпеки. Члени блоку прагнуть бачити потужні та перевірені в боях українські збройні сили у своїй команді, розглядаючи Україну як стратегічний буфер та партнера з оборони.

Тим не менш, у Брюсселі розуміють, що залишати Київ напризволяще не можна. Орієнтовна мета вступу до 2027 року, озвучена українською стороною, сприймається в Європі скоріше як «крик про допомогу» та політичний сигнал, ніж як реалістичний термін для завершення складних переговорів. Дипломати зазначають, що внутрішні виклики самого союзу та необхідність глибоких реформ в Україні роблять такий графік недосяжним.

Модель «поетапної інтеграції» від Франції та Німеччини

У відповідь на тупикову ситуацію Франція та Німеччина запропонували нову модель розширення, відому як «поетапна інтеграція». Цей підхід передбачає поступовий доступ України до єдиного ринку та програм ЄС у міру виконання реформ, а не негайне надання повноправного членства. Це рішення має на меті зняти напругу між необхідністю підтримувати Київ та неготовністю інституцій ЄС до різкого розширення.

Процес розширення фактично було заморожено за останнє десятиліття після приєднання Хорватії у 2013 році. Зараз Брюссель намагається знайти баланс, щоб не перевантажити систему. В черзі на вступ, окрім України та Молдови, перебувають країни Західних Балкан. Примітно, що саме Чорногорія просунулася далі у виконанні вимог і претендує на завершення технічних переговорів найближчим часом, що створює конкуренцію за увагу та ресурси Європейського Союзу.

Суперечливі дані: падіння підтримки та пріоритети Зеленського

Існує значний розрив між очікуваннями Києва та настрої всередині ЄС. Президент України Володимир Зеленський визначив три ключові напрямки для інтенсивної роботи, включаючи підтримку стійкості країни у зимовий період. Однак соціологічні дані свідчать про те, що близько половини жителів Європейського Союзу підтримують приєднання України, але у ключових країнах-донорах ситуація змінюється.

У Польщі, Німеччині та Франції, які раніше були найактивнішими прихильниками Києва, спостерігається зниження рівня підтримки. Зокрема, у Польщі близько половини громадян виступає проти вступу України до ЄС. Це створює складну політичну кон'юнктуру, де дипломати змушені балансувати між геополітичною необхідністю та електоральними настрої в країнах-членах. Дипломати зазначають, що орієнтири на швидкий вступ стикаються зі стриманою позицією Брюсселя саме через ці внутрішні виклики.