Український хореограф і танцюрист, заслужений майстер спорту України, багаторазовий чемпіон світу та Європи, а останніми роками — один із найупізнаваніших учасників і наставників телепроєкту «Танці з зірками» Віталій Загоруйко дав відверте інтерв'ю журналістці Аліні Доротюк, у якому вперше докладно розповів про свій шлях до Збройних сил України. У розмові, опублікованій виданням Styler (проєкт РБК-Україна), танцюрист не став приховувати ані своїх страхів, ані складнощів адаптації, ані болючих сімейних обставин, пов'язаних із війною. За його власними словами, він не пішов до армії добровільно, а був мобілізований, і довгий час жив у стані постійного очікування цього моменту.

Страх перед невідомістю: як хореограф жив в очікуванні мобілізації

Загоруйко, який присвятив усе своє професійне життя мистецтву — спортивним бальним танцям, хореографії та роботі з людьми, зізнався, що перспектива військової служби здавалася йому особливо складною. «Не будемо кривити душею, скажу так, мене мобілізували. Я не хочу брехати, що я прям... Звичайно, я відкладав, я знав, що опинюся там рано чи пізно. Але цей момент — це страшно», — наголосив він. За словами танцюриста, постійне очікування мобілізації поступово руйнувало його психологічний стан: він почав менше спілкуватися з оточуючими, відчував, ніби звичне життя зупинилося. «Мені здавалося, що я просто з кожним днем, родом просто вмираю. Ти перебуваєш якось не за відчуттями, не там, де повинен бути в цей момент», — поділився військовослужбовець. Проте після того, як мобілізація відбулася, Загоруйко відчув певне полегшення: невизначеність, яка тиснула на нього місяцями, нарешті зникла.

Перші дні служби: нестача людей та швидкий старт

Розповідаючи про перші дні в армії, хореограф зазначив, що адаптація була непростою. Через нестачу особового складу новоприбулі військовослужбовці, за його словами, були змушені практично одразу включатися у виконання завдань, не чекаючи на повноцінну підготовку. Загоруйко не приховує, що доводилося швидко освоювати незнайомі обов'язки, проте згодом він почав розбиратися у своїх функціях і навіть допомагати іншим. Раніше, коли танцюрист уперше повідомив про свій вступ до лав ЗСУ, він опублікував в Instagram фотографію у військовій формі та написав: «Сьогодні на мені військова форма. Я служу у Збройних силах України. Життя дивовижно змінює прикраси. Паркет, світло софітів, оплески залишилися десь в іншій реальності. Але дещо залишилося незмінним — прапор, за який я стояв тоді і за який стою зараз». Ці слова, що підкреслюють спадкоємність між його творчим і військовим життям, стали для нього, за його власним визнанням, способом осмислити різку зміну ролей.

Батьки по різні боки кордону: сімейна історія на тлі війни

Окремий, найбільш емоційний блок інтерв'ю присвячений родині. Загоруйко розповів, що його батьки розлучилися, коли він був ще маленьким, і довгий час у нього не було близьких стосунків із батьком. У дорослому віці танцюрист сам вирішив відновити контакт: коли батько працював у Харкові, а Віталій навчався, вони періодично зустрічалися. Після переїзду хореографа до Києва спілкування стало ріджнішим. Пізніше батько опинився в Росії — Загоруйко пов'язує це зі складною ситуацією навколо Куп'янська в період окупації та деокупації міста. При цьому він наголосив, що не знає всіх обставин виїзду і не береться докладно пояснювати рішення батька. Історія матері, за його словами, була іншою. Попри те, що сім'я опинилася по різні боки кордону, Віталій продовжує підтримувати зв'язок із матір'ю. «Я їх не засуджую. Батьки є батьки, як вони для себе вирішили прожити це життя, це їхнє право. Звичайно, шкода, що так», — зазначив він.

Бабуся в Харкові: як сім'я організувала догляд за літньою людиною

В інтерв'ю Загоруйко також розповів про свою бабусю, яка залишила рідний Куп'янськ через війну. Зараз літня жінка живе в гуртожитку для евакуйованих у Харкові. Сім'я розглядала різні варіанти проживання, але саме в цьому місці бабуся почувалася найбільш комфортно: після переїзду вона зустріла знайомих, з якими була знайома багато років, і вирішила залишитися поруч із ними. Для літньої людини можливість спілкуватися зі звичними людьми виявилася особливо важливою. Загоруйко пояснив, що бабуся вже потребує сторонньої допомоги в побуті, тому сім'я організувала для неї догляд: їй допомагають із харчуванням та іншими повсякденними справами.

Контекст: від паркету до окопу

Віталій Загоруйко — один із найтулованіших українських танцюристів у спортивно-бальних дисциплінах. Він має звання заслуженого майстра спорту України, ставав чемпіоном світу та Європи, а широку популярність здобув завдяки участі в телепроєктах «Танці з зірками» та «Танцюють всі!». Його перехід від сцени до військової служби став, за його власними словами, прикладом того, як «життя змінює прикраси»: паркет і софіти змінилися армійською формою, але, як він наголосив, «прапор залишився той самий». Інтерв'ю, в якому хореограф відкрито говорить про страх, невизначеність і сімейні втрати, стало одним із небагатьох публічних висловлювань зірки розважального телебачення про особистий досвід служби в умовах війни.