Астрономи зафіксували перший в історії випадок виявлення білого карлика, який випромінює слабке зелене світло. Зірка, що отримала каталоже позначення WD J1330+6435, розташована в Чумацькому Шляху на відстані приблизно 280 світлових років від Землі в сузір'ї Дракона. За загальноприйнятою моделлю, колір зірки напряму пов'язаний із температурою її поверхні: холодніші об'єкти виглядають помаранчевими або червоними. Проте білі карлики здатні демонструвати нестандартні відтінки, зумовлені не температурою, а хімічним складом атмосфери. Саме цей механізм, за даними дослідників, і відповідає за незвичайне світіння WD J1330+6435.
Щільне ядро розміром із Землю
Білі карлики є щільними ядрами, що залишаються після того, як зірка малої або середньої маси вичерпує запаси термоядерного палива й скидає зовнішні шари. Попри те, що маса такого об'єкта нерідко становить близько половини маси Сонця, його діаметр лише приблизно дорівнює земному. Астрофізики наголошують, що наше власне Сонце за кілька мільярдів років також завершить еволюцію у вигляді білого карлика, що робить вивчення подібних об'єктів не лише академічним, але й практично значущим напрямом.
Натрій, який «краде» помаранчевий
Провідний автор дослідження, астрофізик Марк Голландс із Ворвіцького університету (Велика Британія), пояснив механізм появи зеленого відтінку. У нормальних умовах атоми натрію поглинають світло з характерною помаранчевою довжиною хвилі — саме тому вуличні ліхтарі на натрієвих парах випромінюють жовтувато-помаранчеве світло. Однак усередині білого карлика середовище надзвичайно щільне: атоми натрію постійно взаємодіють із навколишніми атомами гелію, що змінює їхні енергетичні рівні та спектр поглинання. Замість вузької помаранчевої смуги натрій у WD J1330+6435 поглинає світло одразу в кількох діапазонах — у жовтій, помаранчевій та частково червоній областях спектра. У результаті світло, що залишається і доходить до спостерігача, набуває вираженого зеленого відтінку.
Планетарні залишки як тригер
За словами Голландса, увагу вчених до WD J1330+6435 привернуло виявлення планетарної речовини, що падає на поверхню зірки. Цей процес призвів до різкого збільшення концентрації кількох елементів у зовнішніх шарах атмосфери, насамперед кальцію, літію та, що особливо важливо, натрію. Дослідження опубліковане в журналі RAS Techniques and Instruments і, за оцінкою авторів, демонструє, як взаємодія зірки із залишками планет, що колись оберталися навколо неї, здатна кардинально змінити спостережуваний спектр об'єкта.
«Як змішування фарб у живописі»
Астрофізик Борис Гансіке порівняв спостережуваний ефект зі змішуванням фарб у живописі: коли з палитри видаляється частина пігментів, кінцевий колір, видимий спостерігачем, принципово змінюється. Аналогічно, поглинання натрієм широкого спектра «віднімає» з білого світла помаранчеві та жовті компоненти, залишаючи на передньому плані зелений. Відкриття розширює уявлення про те, як хімічна еволюція атмосфери білого карлика, запущена аккрецією планетарного матеріалу, може породжувати візуально унікальні об'єкти, що не вписуються в стандартні температурні класифікації.
