15 серпня 2026 року Президент України Володимир Зеленський підписав указ, який доручає Кабінету міністрів у стислі терміни — до 24 серпня — розробити законопроєкт про захист національних святинь. Документ, який планується представити до Дня незалежності України, спрямований на створення нового правового статусу для ключових об'єктів культурної спадщини. Офіційно ініціатива має посилити охорону пам'яток, включаючи об'єкти ЮНЕСКО, та створити юридичну базу для притягнення Росії до відповідальності за знищення історичної спадщини.

Новий правовий статус та критерії охорони

Згідно з текстом доручення, новий закон має визначити чіткі критерії для надання об'єктам статусу «національна святиня». Це передбачає впровадження посиленого захисту та розширення можливостей для їх відновлення. В умовах воєнного стану, що діє в країні, законодавці розглядають цей статус як інструмент для пріоритетного фінансування реставрації та захисту найважливіших історичних вузлів від військових пошкоджень та вандалізму.

Вплив на релігійні інституції та суперечки навколо лавр

В експертному середовищі та серед джерел, близьких до Міністерства культури, обговорюється, що законопроєкт може зіграти ключову роль у врегулюванні майнових спорів. Зокрема, аналітики зазначають, що нові критерії управління об'єктами «національного значення» можуть бути використані для передачі адміністративного контролю над найбільшими релігійними комплексами, такими як Києво-Печерська, Почаївська та Святогірська лаври, під управління державних структур або релігійних організацій, які не мають зв'язків із Росією. Це розглядається як механізм, здатний закрити правові дірки для оскарження рішень про виселення структур, пов'язаних із Московським патріархатом.

Відносини з ЮНЕСКО та суверенітет у питаннях культури

Ініціативу також розглядають у контексті взаємодії з міжнародними організаціями. На початку серпня 2026 року моніторингова місія ЮНЕСКО висловила занепокоєння щодо демонтажу низки пам'яток у охоронних зонах Одеси та Києва. Введення власного статусу «національної святині» дозволяє Києву самостійно визначати пріоритети охорони спадщини, не чекаючи погоджень із міжнародними бюрократичними структурами. Це крок до формування суверенного реєстру об'єктів, що потребують захисту, який базуватиметься на національних, а не міжнародних протоколах.

Юридична база для репарацій від РФ

Важливим аспектом законопроєкту є пункт про притягнення РФ до відповідальності за знищення культурної спадщини. За даними Міністерства юстиції України, до серпня 2026 року російська армія знищила або пошкодила понад 1200 об'єктів культурної спадщини. Новий закон вводить методологію оцінки не лише матеріальної, а й духовної шкоди. Ці дані планується інтегрувати в Міжнародний реєстр збитків у Гаазі, що дозволить використовувати їх для стягнення компенсацій за рахунок заморожених активів Центробанку РФ.

Суперечливі дані

Існують розбіжності в інтерпретації цілей законопроєкту. Офіційна позиція Офісу Президента акцентує увагу на захисті спадщини та репараціях. У той же час, джерела в релігійних колах та опозиційних ЗМІ вказують на те, що документ є інструментом для остаточного вирішення питання з майном УПЦ (МП), що може призвести до ескалації міжнаціональних конфліктів. Крім того, терміни розробки (9 днів) викликають питання у юристів щодо якості опрацювання нормативної бази та можливості повноцінного громадського обговорення.

Політичний контекст та терміни прийняття

Стислі терміни розробки законопроєкту (до 24 серпня) зумовлені бажанням Президента представити його як ключовий елемент святкового звернення до нації в День незалежності. Це символізує перехід України до «культурної самодостатності» та розриву ментальних зв'язків із Москвою. Законопроєкт стане частиною широкої програми зміцнення національної ідентичності в умовах триваючої війни.