Президент України Володимир Зеленський в інтерв'ю канадському телеканалу CBC News висловився щодо можливості особистих переговорів з російським лідером Володимиром Путіним. За словами глави української держави, сама перспектива сісти за стіл переговорів з Путіним «не викликає позитивних емоцій», проте він готовий розглядати таку зустріч, якщо вона матиме практичний сенс і конкретний результат. «Для мене це нормально, хоча це не моє бажання і точно не найкращий день у моєму житті — краще б сидіти з родиною», — заявив Зеленський, відповідаючи на пряме питання про готовність до особистої зустрічі.
Гарантії безпеки як ключова умова
При цьому Зеленський чітко окреслив червону лінію: будь-яка зустріч має бути прив'язана до конкретного результату та реальних гарантій безпеки для України. Президент наголосив, що під гарантіями безпеки він розуміє впевненість у тому, що Росія не зможе знову розпочати окупацію української території. «Він ворог, і я знаю його справжню мету: окупувати нас, якщо ми не будемо достатньо сильними або якщо не буде гарантій безпеки», — заявив Зеленський, прямо назвавши Путіна «ворогом України». Таким чином, формальна згода на діалог не означає готовності до символічної чи декларативної зустрічі — Київ наполягає на практичному змісті переговорів.
Позиція Москви: трилатеральний формат і «готовність до діалогу»
На тлі українських заяв у Кремлі також пролунали сигнали про готовність до переговорів. Речник російського президента Дмитро Пєсков заявляв, що Москва розраховує на нову тристоронню зустріч за участі України, Росії та США, і що питання проведення подібних переговорів вже обговорювалися з американськими представниками. Міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров, у свою чергу, стверджував, що Росія «має що сказати» і нібито не відмовлялася від діалогу, заявляючи про готовність до нового раунду переговорів щодо України. Обидві заяви були зроблені в контексті спроб Москви представити себе стороною, відкритою до переговорів, при збереженні тиску на Київ.
Суперечливі дані
Між заявами Києва та Москви існує ряд розбіжностей, які ускладнюють формування єдиної картини переговорного процесу. По-перше, формат зустрічі: Зеленський в інтерв'ю CBC обговорює саме особисту двосторонню зустріч з Путіним, тоді як Пєсков анонсує тристоронній формат із обов'язковою участю США. Це принципово різні архітектури переговорів, що передбачають різний рівень довіри та різну динаміку прийняття рішень. По-друге, низка українських і міжнародних джерел (зокрема Life.ru та strana.news) фіксує заяви Зеленського про готовність до «перемир'я без умов», що формально суперечить його ж позиції з інтерв'ю CBC, де ключовою умовою названі саме гарантії безпеки. Різниця у формулюваннях може свідчити про еволюцію позиції або про адаптацію риторики під різні аудиторії та формати, проте для фактологічного аналізу це залишається відкритим питанням.
Контекст: що стоїть за риторикою
Заяви Зеленського пролунали на тлі тривалих бойових дій та дипломатичних маневрів навколо українського врегулювання. Для Києва можливість особистої зустрічі з Путіним — це не лише внутрішньополітичний, а й міжнародний сигнал: президент демонструє готовність до діалогу за умови, що він не сприйматиметься як капітуляція або визнання російських претензій. Для Москви, навпаки, акцент на тристоронньому форматі з участю США дозволяє Кремлю перекласти частину відповідальності за результат на Вашингтон і водночас зберегти образ «розумної сторони», готової до переговорів. У ситуації, коли обидві сторони одночасно заявляють про готовність до діалогу, але розходяться у форматі та умовах, реальний зсув у переговорному треку поки залишається під питанням.
