Президент України Володимир Зеленський під час зустрічі з журналістами окреслив ключову умову проведення реформи мобілізаційної системи: вона не може бути реалізована зусиллями однієї людини, будь то новий міністр оборони чи новий головнокомандувач ЗСУ. За словами глави держави, успіх залежить від того, чи діятимуть ці два відомства узгоджено. «Реформу мобілізації одна людина не може зробити. Я завжди так вважав. Не може цього зробити ні один новий міністр, ні один новий головнокомандувач», — заявив Зеленський, додавши, що лише за умови реальної взаємодії Міноборони та командування ЗСУ можливі «позитивні зрушення».
Позиція президента: реформа як завдання двох відомств
В центрі висловлювання Зеленського — теза про неможливість единоличного керування процесом. Президент прямо пов'язав результативність реформи з якістю координації між міністерством оборони та головнокомандувачем: якщо ці структури «діють разом», зміни можливі, інакше реформа застрягне на рівні намірів. Такий підхід фактично переносить відповідальність з однієї фігури на систему взаємодії, що знижує ризик зриву через зміну кадрів на верхніх ешелонах військового керівництва.
Готовність відомств і роль Міністерства оборони
Контекст підготовки реформи підтверджується заявами з системи оборони. Заступниця міністра оборони Любов Галан повідомляла, що Міноборони готує реформу системи мобілізації та територіальних центрів комплектування (ТЦК), яка відбудеться в «зрозумілій перспективі». Бувший головнокомандувач ЗСУ Олександр Сырський, у свою чергу, зазначав, що Сухопутні війська та ТЦК технічно готові до реформи, однак її реалізація — це законодавча та адміністративна робота саме Міністерства оборони. Таким чином, відомча «готовність» на місцях уже заявлена, а нормативна база залишається зоною відповідальності Міноборони.
Гуманізація процесу і питання призовного віку
Зеленський наголосив, що Міністерство оборони має надати «реальні пропозиції» щодо змін у порядку проведення мобілізації, яка має стати «більш людською». Паралельно в Україні готуються зміни в самий процес мобілізації, частина яких може стосуватися призовного віку. Секретар Комітету Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки Роман Костенко заявив, що держава шукає нові способи залучення людей до армії. Це свідчить про те, що реформа розглядається не як разова подія, а як комплексна перебудова призової політики.
Протирічливі дані
У заявах сторін простежується різниця в розподілі відповідальності за реформу. З одного боку, Зеленський стверджує, що жодна людина — ні міністр, ні головнокомандувач — не здатна провести реформу в одиночку, і робить ставку на спільні дії двох структур. З іншого боку, бувший головнокомандувач Сырський формулював завдання інакше: війська та ТЦК готові, а реалізація — це «законодавча та адміністративна робота Міністерства оборони», тобто фактично покладав основне навантаження на одне відомство. Ці дві позиції не тотожні: одна описує реформу як результат коаліції двох центрів влади, інша — переважно як міністерське завдання. Різниця в акцентах може впливати на те, чиє підпис і чиї ініціативи будуть визначальними на етапі законодавчого закріплення змін.
Підсумком публічної позиції Зеленського стає чіткий сигнал: реформу мобілізації розглядають як системне, а не кадрове завдання, і її успіх прив'язаний до здатності нового військового керівництва працювати в зв'язці. Подальший розвиток залежатиме від того, які саме «реальні пропозиції» щодо гуманізації процесу та зміни призовного віку надасть Міністерство оборони і як швидко вони будуть оформлені в законодавчій площині.
