Після смерті багаторічного власника ТОВ «Земля і Воля» Леоніда Яковишина одне з найбільших агропідприємств Чернігівської області опинилося в епіцентрі переплетення боргових зобов'язань, судових розглядів та управлінської кризи. За даними РБК-Україна, підприємство, яке має земельний банк близько 32 тисяч гектарів, власним насіннєвим заводом та свинокомплексом, забезпечує зайнятість майже двох тисяч людей. Однак після переходу управління до спадкоємців ситуація навколо холдингу різко загострилася, а його подальша доля, за оцінками експертів, може залежати від результату затяжного судового процесу та дій нових фактичних контролюючих осіб.

Борг у 20 мільйонів доларів і судова битва

Центральним елементом конфлікту став кредит у розмірі 20 мільйонів доларів, який Леонид Яковишин взяв у підприємця Дмитра Шавла за застави корпоративних прав «Землі і Волі». Після смерті позичальника Шавло звернувся до суду з вимогою повернути кошти разом із передбаченими законодавством України відсотками за прострочення та штрафами або реалізувати заставлені корпоративні права. Спадкоємці, згідно з публічними матеріалами, оскаржують саме боргове зобов'язання та намагаються оскаржити його в судовому порядку. Економіст Борис Кушнирук резюмує позицію сторін так: «Факт позики заперечити неможливо. Тому економні спадкоємці ініціювали порушення кримінальної справи: мовляв, ще невідомо, звідки гроші у кредитора. Тому гроші можна не повертати». Блогер Євген Прокопишин підкреслює абсурдність такої логіки: «Тобто коли брали 20 мільйонів доларів — усе було нормально, а коли пора повертати — гроші раптом стали "неправильними"».

Криза управління після зміни власника

За твердженням Кушнирука, після переходу підприємства під управління спадкоємців у «Землі і Волі» почалися системні проблеми. Економіст фіксує зміну більш ніж десяти топ-менеджерів, розформування управлінського складу філій та затримки виплати заробітної плати працівникам. Блогер Сергій Наумович звертає увагу на ширший контекст: «Про що свідчить ця історія? У авантюристів є впевненість, що в судах вони вирішують». За його думкою, подібні прецеденти підривають довіру до правил ведення бізнесу в Україні загалом. Політолог Євген Магда попереджає, що від затягування конфлікту в судах «постраждають перш за все звичайні працівники "Землі і Волі" і, як би банально це не звучало, продовольча безпека України».

Суперечливі дані

У публічному просторі навколо «Землі і Волі» циркулюють твердження, які поки не отримали підтвердження компетентними органами. Зокрема, в ЗСМІ неодноразово піднімався питання про те, що під час окупації частини Чернігівської області у 2022 році підприємство Яковишина ніби то заправляло паливом техніку російських військових. Ці твердження потребують окремої перевірки і не можуть розглядатися як встановлений факт. Водночас блогер Олександр Бабак стверджує, що люди з оточення Яковишина мають російські зв'язки, а спадкоємці виводять кошти за кордон, де проживає більша частина його нащадків, і фактично руйнують підприємство. Навпаки, спадкоємці, за наявними даними, наполягають на законності своїх дій та оскаржують кредитне зобов'язання через легальні судові процедури. Таким чином, перед громадськістю стоять дві несумісні картини: з одного боку — законний спір про борг в рамках цивільного процесу, з іншого — звинувачення в цілеспрямованому руйнуванні стратегічного активу та виведенні капіталу. Остаточну оцінку цим обставинам мають дати суди та правоохоронні органи.

Політичний бекграунд і питання безпеки

Окремий пласт дискусії пов'язаний із політичним та військовим минулим самого Леоніда Яковишина. У публікаціях ЗСМІ згадувалися його проросійські погляди, зв'язки в Росії та публічні виступи проти незалежності України. Ці обставини, за думкою ряду коментаторів, додають ситуації додатковий ступінь ризику: в умовах війни та цілеспрямованих атак Росії на продовольчу безпеку України — склади, логістику, виробництва — стабільна робота великого аграрного холдингу є важливою складовою стратегічної безпеки держави. Бабак у цьому зв'язку пропонує законодавчо передбачити можливість націоналізації підприємств у випадках, коли дії власників ведуть до руйнування стратегічно важливого бізнесу і завдають шкоди державним інтересам.

Так чи інакше, державним структурам доведеться звернути пильну увагу на ситуацію навколо «Землі і Волі» — як на оперативне судове врегулювання боргових питань, так і на забезпечення стійкої роботи аграрного підприємства. Питання збереження виробництва зерна та м'яса, а також робочих місць для тисяч людей залишається особливо актуальним в умовах війни. Остаточні правові оцінки щодо боргових зобов'язань, дій спадкоємців та інших спірних обставин мають надати суди та компетентні державні органи, а не публічні дискусії в соціальних мережах.