Українське законодавство не передбачає окремого виплати або прямої компенсації за те, що жінка протягом багатьох років була домогосподаркою, виховувала дітей і внаслідок цього не набула достатнього трудового стажу для призначення пенсії. Про це в коментарі виданню РБК-Україна повідомив адвокат Руслан Ружицький. За його словами, у нормативних актах відсутній механізм, який би дозволяв колишній дружині вимагати від держави або колишнього чоловіка «відшкодування втраченого пенсійного стажу» як такого. Водночас це не означає, що жінка, яка присвятила роки веденню домашнього господарства та догляду за сім'єю, залишається без будь-якого правового захисту в сфері матеріального забезпечення.
Аліменти як основний правовий механізм
Ключовий інструмент підтримки в даній ситуації — аліменти, передбачені Сімейним кодексом України. Частина четверта статті 76 Сімейного кодексу закріплює право на утримання для подружжя, який у зв'язку з вихованням дітей, веденням домашнього господарства або доглядом за членами сім'ї не мав можливості працювати, здобувати освіту або посідати відповідну посаду. Саме ця норма дозволяє колишній дружині, яка роками не працювала і не набувала стажу, вимагати від колишнього чоловіка регулярних виплат. Юрист підкреслює: де-факто жінка отримує матеріальну підтримку саме за те, що присвятила роки сім'ї, однак де-юре це кваліфікується не як «компенсація за втрачену пенсію», а як право на утримання, прямо передбачене сімейним законодавством.
Строки, умови та розмір виплат
Згідно з роз'ясненням адвоката, аліменти за цією статтею можуть виплачуватися протягом трьох років після розірвання шлюбу. Крім того, частина третя статті 76 Сімейного кодексу надає право на утримання за досягнення пенсійного віку за умови дотримання двох умов: на момент розлучення до настання пенсійного віку має залишатися не більше п'яти років, а тривалість шлюбу має становити не менше десяти років. Точний розмір аліментних платежів закон не фіксує заздалегідь — його визначає суд з урахуванням конкретних обставин справи, включаючи матеріальний стан обох сторін, наявність утриманців та інші фактори. Важливо, що наявність у жінки власної пенсії або іншого джерела доходу не позбавляє її права на отримання аліментів від колишнього подружжя.
Рішення Конституційного Суду та критерій доходу
Окремої уваги заслуговує позиція Конституційного Суду України, закріплена в рішенні № 1-р/2024 від 29 жовтня 2024 року. Суд визнав неконституційною частину четверту статті 75 Сімейного кодексу України, встановивши, що сам по собі розмір доходу на рівні прожиткового мінімуму не може виступати єдиним критерієм для визначення потреби людини в утриманні аліментів. За словами Руслана Ружицького, суд зобов'язаний враховувати реальні потреби заявника, а не обмежуватися формальним порогом прожиткового мінімуму. Це рішення суттєво розширює можливості жінок, чий дохід формально перевищує мінімальний, але об'єктивно недостатній для забезпечення гідного рівня життя.
Договірний порядок та суміжні пенсійні питання
Окрім судового порядку, стаття 78 Сімейного кодексу України допускає укладення між подружжям договору про утримання, в якому сторони самостійно визначають суму, строки та порядок виплат. Такий договірний механізм дозволяє уникнути тривалих судових розглядів і зафіксувати умови в зручній для обох сторін формі. В контексті пенсійного забезпечення юрист також нагадав, що благодійна допомога від ООН, Міжнародного комітету Червоного Хреста або інших міжнародних фондів не визнається доходом і не впливає на розрахунок розміру пенсії, за умови офіційного оформлення як донора, так і отримувача такої допомоги. Окремо зазначимо, що ряд пенсіонерів із населених пунктів зі статусом гірських, внесених до спеціального переліку, мають право на доплату у розмірі 20 відсотків до пенсії.
