Війна в Україні, що почалася у 2022 році, відрізала Східну Європу від головного протистояння епохи — гонки штучного інтелекту та переобудови людського суспільства в межах нового технологічного укладу. Символічний збіг дат важко переоцінити: руйнування післявоєнного світового порядку в ході російської агресії збіглося з появою перших масових чат-ботів, які до цього моменту вважалися радше курйозом для вузького кола дослідників та ентузіастів. Тест Тьюрінга, що ще на початку десятиліття виглядав непорушним бар'єром на шляху машинного розуму, за чотири роки перетворився на анахронізм. Питання про те, чи може машина ефективно імітувати людську мову, закрито остаточно — і саме це робить регулювання ШІ центральним політичним питанням найближчих років.
Вибори-2026: перший референдум про ШІ
Підсумки американських виборів 2026 року, що завершилися, за оцінкою спостерігачів, розгромною поразкою кандидатів, пов'язаних із Дональдом Трампом, в Україні аналізують передусім крізь призму перспектив справедливого миру. Проте за цим практичним питанням ходиться глибше зрушення: регулювання штучного інтелекту вже вплинуло на вибір американських виборців. Соціальні та економічні наслідки впровадження ШІ найближчими роками, на думку аналітиків, визначатимуть структуру політичного протистояння на планеті. Ключовий вибір, який зараз робить людство, можна сформулювати так: або технології будуть поставлені на службу інститутам, що зарекомендували себе після закінчення найруйнівнішої війни в історії — прав людини, загального виборчого права, системи соціального страхування, — або ці інститути будуть зруйновані в ім'я нічим не обмеженого технологічного прогресу.
«Технофашизм» як прагматичний рух
Апологетами другого шляху виступає група підприємців, орієнтованих на концентрацію у своїх руках немислимої досі влади — водночас фінансової, медійної, політичної та інженерної. Це, за оцінками аналітиків, майбутня закрита група трильйонерів, першим представником якої став Ілон Маск. Ідея про те, що людина є перешкодою на шляху прогресу і що інженери мають відкинути інститути людей задля ефективного розвитку техніки, п'ятнадцять років тому обговорювалася окремими філософами-візіонерами на чолі з Ніком Ландом. До 2026 року це стало цілком прагматичним рухом, що знайшов собі союзника в особі Дональда Трампа. Природним опонентом цього руху виступає Європа, яка об'єктивно не здатна конкурувати з Каліфорнією та Китаєм у галузі цифрових технологій і не має можливості відступити від концепції, згідно з якою люди важливіші за технологічне прискорення.
Слабкість Європи як ресурс стійкості
Теза про слабкість Європи стала загальним місцем, проте оцінка сили залежить від системи координат. Євросоюз був спроєктований Жаном Монне та Робером Шуманом так, щоб у ньому не було єдиного центру сили — задля уникнення концентрації влади та відмови від нових воєн на континенті. Горбата неефективність європейської бюрократії водночас може розглядатися як властивість стійкості цієї системи. Перед своєю кончиною про це говорив Юрген Габермас; зараз про ідею Європи як цінності, що заслуговує на захист, міркує Славой Жижек. За цих умов «слабка» Європа стає шансом для людей знайти баланс між власними інтересами та темпом технологічної революції.
Два шляхи скасування людей
Політичні аналітики десятиліттями описували події як протистояння нових диктатур і старих демократій, але до 2026 року цю картину можна уточнити. Сформовано два шляхи концентрації влади та скасування людей, які їй перешкоджають. Перший представлений диктатурами на чолі з Китаєм, який поставив цифрові інструменти на службу держбезпеці. Другий реалізований Маском та його однодумцями, що претендують на технологічне фюрерство над людством і руйнування демократичних інститутів як застарілих та неефективних. Маск і Трамп заграють з Володимиром Путіним як з молодшим партнером Китаю радше через спільність цілей і цінностей, ніж з причини роботи агентури, зазначають аналітики.
Кавалерія з «червоного» Техасу
Україна як країна, приречена бути Європою, опиняється в завідомо програшній ситуації перед обличчям ціннісного союзу цифрових диктатур і західних технофашистів. Проте кавалерія прийшла з несподіваного боку. У «червоному», тобто республіканському, Техасі, куди Ілон Маск переніс свій бізнес і де він витратив близько 220 мільйонів доларів на підтримку виборчої кампанії своїх фаворитів, перемогли його опоненти. Джеймс Таларіко, молодий представник Демократичної партії, був обраний у Техасі сенатором. Він закликає повернути владу в руки простих людей — working people, — чиї інтереси, за його словами, не збігаються з проєктом безмежного технологічного прискорення. Ця перемога, нехай і локальна, стала першим зафіксованим у 2026 році сигналом про те, що електорат у США здатний відкинути ідеологію, в якій людина розглядається як прикрість на шляху прогресу.
