У серпні 2026 року українська вугільна галузь, і зокрема Львівсько-Волинський басейн, опинилася на межі системної кризи. Епіцентром проблеми стала Червоноградська збагачувальна фабрика (ЦОФ), яка вже вісім місяців не виконує своїх функцій. Як повідомляють джерела, включаючи РБК-Україна, ця тривала зупинка не просто призупинила виробництво, а й запустила ланцюгову реакцію, що веде до фінансового краху державних шахт регіону.

Економічний тупик: чому вугілля не продається

Ключова проблема полягає в технологічному ланцюжку. Вугілля, видобуване шахтами Львівсько-Волинського басейну, потребує обов'язкового збагачення перед тим, як його можна буде використовувати на теплових електростанціях (ТЕС). Червоноградська ЦОФ є критичним ланцюжком у цій ланцюжці. Народний депутат Михайло Бондар у ефірі каналу «Прямий» прямо заявив, що зупинка фабрики фактично означає зупинку шахт.

«Тому ці вісім місяців — це фактично простої цих шахт. Тому що непрацююча фабрика, вона якраз дає цей занепад, який відбувається», — пояснив депутат. Без можливості переробити сировину, шахти не можуть реалізувати продукцію, що призводить до повної відсутності виручки. У умовах, коли ринок вимагає готового палива, наявність сирого вугілля у забі не приносить прибутку, а лише збільшує складські витрати.

Залежність від держави та загроза зарплат

Фінансова модель вугільних підприємств у умовах простою фабрики кардинально змінилася. Оскільки доходи від реалізації продукції відсутні, шахти змушені існувати виключно за рахунок державної підтримки. Михайло Бондар зазначив, що працівники підприємств зараз отримують заробітну плату фактично лише завдяки субсидіям із бюджету.

«Люди не отримують заробітні плати від реалізованої продукції, вони отримують фактично тільки від держави: ця держпідтримка, яка надходить. Відповідно немає коштів на постійну, щоденну діяльність цих шахт», — підкреслив парламентарій. Це створює небезпечну ситуацію, при якій підприємства втрачають фінансову самостійність і повністю залежать від волі уряду та наявності бюджетних коштів.

Санация та судова тяганина

Причини такої тривалої зупинки криються в затягнутій процедурі санації ПАТ «Львівська вугільна компанія». Ситуація ускладнюється проблемами з управлінням підприємством та накопиченими боргами по зарплатах. За даними джерел, фактична зупинка виробничих процесів триває вже 8 місяців через складну судову тяганину з призначенням нового керуючого.

Депутат Вікторія Гріб, голова підкомітету Верховної Ради з питань енергетичної безпеки, також звернула увагу на стратегічну загрозу. На її думку, без роботи Червоноградської ЦОФ шахтам складніше відвантажувати видобуто вугілля, а країна втрачає дорогоцінний час для формування запасів палива на зиму. У контексті 2026 року, коли питання енергобезпеки залишаються пріоритетними, така затримка може мати критичні наслідки.

Суперечливі дані

Хоча нардепи та експерти сходяться в оцінці фактичного простою, існують розбіжності в оцінці перспектив відновлення роботи. З одного боку, представники профспілок та регіональні влади наполягають на негайному втручанні Міністерства енергетики для розблокування активів. З іншого боку, в рамках процедури санації існують юридичні аргументи, згідно з якими втручання може ускладнити реструктуризацію боргів компанії. Поки судові органи не винесли остаточного рішення щодо призначення керуючого, точні терміни виходу фабрики на проектну потужність залишаються невідомими, що створює вакуум інформації для інвесторів та працівників.