Президент України Володимир Зеленський і глава Сполучених Штатів Дональд Трамп 22 вересня 2026 року проводять зустріч у Нью-Йорку. За оцінкою виконавчого директора центру прикладних політичних досліджень «Пента» Олександра Леонова, сам факт цього контакту вже є позитивним сигналом для Києва та його союзників. Експерт підкреслив, що ще кілька днів тому в Білому домі офіційно заявляли про відсутність будь-яких запланованих контактів між двома лідерами. Перелом у розкладі, за його словами, стався після ударів по Москві та Московській області: саме тоді Трамп особисто зателефонував і підтвердив проведення зустрічі.

Контекст: від відмови до підтвердження

Хронологія підготовки до переговорів демонструє різку зміну позицій Вашингтона. Якщо раніше пресслужба Білого дому категорично заперечувала підготовку будь-якої двосторонньої зустрічі, то після серії ударів по російській столиці та прилеглих регіонах Трамп сам взяв трубку і погодив формат «обличчям до обличчя». Леонов також звернув увагу на публічні заяви американського президента щодо Росії, зокрема на його слова про те, що «російський диктатор Володимир Путін не контролює свою нафтогазову галузь». Подібна риторика, на думку експерта, формує особливий інформаційний фон для переговорів і може впливати на тональність підсумкових документів.

Головний очікуваний результат: декларація про припинення вогню

Леонов прямо заявив, що говорити про якісь проривні чи термінові результати зустрічі «тут і зараз» складно. Водночас найімовірнішим підсумком він назвав спільну декларацію або заяву, що фіксує принцип: мирним переговорам має передувати повне і безумовне припинення вогню. Експерт зазначив, що США почали поступово повертатися до цієї формулювання — про необхідність такого підходу вже говорять американські представники в ООН і дипломати. Підтримку цієї ініціативи, за його словами, також висловлюють Індія та Казахстан, тоді як Китай висловлюється з цього питання обережно. Формування такого спільного підходу, за оцінкою Леонова, стане серйозним політичним тиском на Росію.

Військове співробітництво: чому PAC-3 не прилетять, а «Томагавки» — питання фантазії

Питання постачання озброєння, як очікується, також прозвучить під час переговорів. Водночас, за оцінкою Леонова, передача Україні ракет PAC-3 надзвичайно малоймовірна: після недавніх атак Ірану на американські бази на Близькому Сході в США залишилося близько 500 одиниць цього типу ракет, і Вашингтон навряд чи віддаватиме їх. Більш реалістичним сценарієм експерт вважає підтвердження готовності США надати ліцензію на виробництво аналогічного озброєння на українських потужностях. При цьому він попередив, що процес буде тривалим: як приклад Леонов навів Японію, якій від отримання ліцензії до промислового випуску PAC-3 знадобилося близько п'яти років. «Україна навряд чи зможе прискорити цей процес достатньо суттєво», — констатував експерт. Як додатковий пункт порядку денного Леонов згадав можливість повернутися до теми ракет «Томагавк», про які США активно говорили рік тому: «Якщо повернутися до цієї теми, це було б непогано як тиск на Росію».

Санкційний трюк: закон Ґрема–Блюменталя

Ще одним робочим питанням, яке може бути підняте на зустрічі, Леонов назвав імплементацію закону Ґрема–Блюменталя — великого американського пакета санкцій проти Росії та Ірану, підписаного Трампом у вересні 2026 року. Документ був розроблений сенатором Ліндсі Ґремом і сенатором Річардом Блюменталем. Експерт пов'язав його практичне застосування з завданням посилення тиску на Москву та її союзників з метою підштовхнути їх до припинення вогню. Таким чином, санкційний порядок денний розглядається не як самостійний інструмент, а як елемент комплексного тиску в поєднанні з дипломатичною ініціативою «спочатку перемир'я, потім переговори».

Протирічливі дані

В оцінках експертів та офіційних заявах сторін простежується низка непозбіжностей. З одного боку, Білий дім за кілька днів до зустрічі публічно заявляв, що «жодних контактів не заплановано», що створювало враження відсутності політичної волі Вашингтона. З іншого — сам факт термінового підтвердження зустрічі за ініціативою Трампа після ударів по Москві свідчить про протилежне: контакт був не лише можливим, а й необхідним для обох сторін. Крім того, Леонов, з одного боку, називає зустріч «позитивним моментом», а з іншого — прямо вказує, що цілі переговорів «достатньо розмиті і не дадуть ефекту тут і зараз». Ця внутрішня протирічливість оцінки — від оптимізму щодо самого факту діалогу до песимізму щодо конкретних результатів — відображає реальний стан переговорного процесу, в якому символічне значення зустрічі поки перевищує її практичну віддачу.

Підсумок: символіка важливіша за конкретику

Зустріч Зеленського та Трампа 22 вересня 2026 року, за сукупністю експертних оцінок, скоріше за все, не принесе миттєвих проривів у форматі «підписали — і війна закінчилася». Водночас її значення виходить за межі одного дня: закріплення формули «припинення вогню до переговорів» у спільному документі, можливе обговорення ліцензій на виробництво озброєння та практична імплементація санкційного закону Ґрема–Блюменталя — усе це формує накопичувальний ефект тиску на Росію. Для України ключовим стане те, вдасться перетворити символічний жест на конкретні зобов'язання, а для Вашингтона — в балансі між підтримкою Києва та власними обмеженнями щодо арсеналу та дипломатичних ресурсів.