Посаду уповноваженого при президенті Російської Федерації з прав дитини було засновано указом Дмитра Медведєва 1 вересня 2009 року. До листопада 2026 року інституту виповнилося 17 років, і за цей час на посаді побували лише четверо осіб. Як зазначають журналісти Ніна Назарова та Святослав Хоменко у книзі «Вкрадене дитинство» (Краденое детство), виданій спільно з фондом StraightForward Foundation, на момент призначення чинної уповноваженої Марії Львової-Бєлової посада «вже понад десять років міцно асоціювалася з відстоюванням консервативних цінностей та підтримкою політики Кремля». За даними авторів, чиновники, формально наділені повноваженнями із захисту прав неповнолітніх, здебільшого були зайняті іншими завданнями: схвалювали примусові шлюби неповнолітніх у Чечні, брали участь у вивезенні українських дітей з їхньої батьківщини та виступали за обмеження права жінок на аборт.

Перший омбудсмен: відставка через чотири місяці

Першим уповноваженим з прав дитини став Олексій Головань — інженер-фізик за освітою, який у 1993 році перевчився на соціального працівника, а потім на юриста. Соціальною роботою він займався ще до здобуття кваліфікації: з 1989 по 1991 рік працював інспектором бюро з громадської опіки та піклування, потім — у Радянському дитячому фонді імені Леніна. У 1991 році Головань заснував благодійний центр «Співучасть у долі» (Соучастие в судьбе), яким керує донині. Коли у 2002 році в Росії з'явився регіональний інститут дитячих омбудсменів, він став першим, хто обійняв відповідну посаду на федеральному рівні. Однак уже через чотири місяці після призначення президентом Медведєвим Головань пішов у відставку «за власним бажанням». Колеги характеризували цей крок як вимушений. Елла Памфілова, тодішня голова Ради з прав людини, назвала відставку «шокуючою» і заявила, що не може припустити, що змусило Голованя написати заяву. Тетяна Тульчинська, директорка фонду «Тут і зараз» (Здесь и сейчас), зазначила, що «зазвичай за формулюванням „за власним бажанням" ховається небажання виносити сміття з хати». Людмила Алексєєва, голова Московської Гельсінської групи, прямо сказала: «Очевидно, що це було зроблено вимушено». Сам Головань досі відмовляється коментувати причини своєї відставки. Після звільнення з посади він повернувся до адресної допомоги дітям-сиротам і у 2012 році став учасником Московської Гельсінської групи, ліквідованої за рішенням Мосміськсуду у 2023 році.

Ера Астахова: інспекції, телебачення та закон про усиновлення

Другим уповноваженим з прав дитини став Павло Астахов. З 1991 року він займався адвокатською практикою, серед його підзахисних були засновниця фінансової піраміди «Властіліна» Валентина Соловйова, голова «Медіа-Мосту» і телеканалу НТВ Володимир Гусинський, а також низка зірок шоу-бізнесу. Кілька років Астахов вів популярне телешоу «Година суду», а також програми «Три кути з Павлом Астаховим» і «Справа Астахова», написав серію детективних романів про адвоката Артема Павлова і був одним із керівників руху «За Путіна». У перші півтора року на посаді омбудсмена Астахов активно їздив з інспекціями по дитячих будинках — за його власними даними, він особисто відвідав 1248 установ. На його сайті майже щодня публікувалися повідомлення про нещасні випадки та події в дитбудинках. За Астахова було засновано посаду дитячого омбудсмена в кожному регіоні країни. Саме в цей період було ухвалено закон про заборону усиновлення дітей-сиріт іноземцями, який, за оцінкою авторів книги, став відповіддю на американський «список Магнітського». Астахов також підтримав одну з перших у Росії справ за статтею про «реабілітацію нацизму».

Трансформація ролі та поточний статус

На момент призначення Марії Львової-Бєлової, як фіксують Назарова і Хоменко, функціонал посади суттєво трансформувався: з інструменту захисту прав неповнолітніх вона перетворилася на майданчик для просування консервативного порядку денного. Автори книги «Вкрадене дитинство» докладно описують випадки, коли чинні та колишні уповноважені з прав дитини брали участь у схваленні примусових шлюбів неповнолітніх у Чечні, сприяли вивезенню українських дітей із зони конфлікту та виступали за обмеження репродуктивних прав жінок. За даними видання «Експерт», у 2026 році президент Володимир Путін продовжив повноваження Марії Львової-Бєлової на посаді дитячого омбудсмена на новий п'ятирічний термін, що підтверджує збереження посади в структурі президентських інститутів та її подальше функціонування в межах чинної політичної моделі.

Контекст: книга «Вкрадене дитинство» і незалежний нон-фікшн

Матеріали про роботу інституту дитячого омбудсмена в Росії увійшли до книги Ніни Назарової та Святослава Хоменка «Вкрадене дитинство», випущеної видавництвом «Медузи» спільно з фондом StraightForward Foundation, який сприяє створенню непідцензурного нон-фікшну про Росію. У роботі автори розглядають не лише формальні повноваження уповноваженого, а й конкретні механізми, за допомогою яких, за їхнім твердженням, російська влада забезпечує неможливість або небажаність повернення українських дітей з Росії на батьківщину. Книга стала одним із небагатьох системних досліджень, присвячених еволюції інституту дитячого омбудсмена від його створення у 2009 році до поточного стану.