Умови затяжного конфлікту, де втрати особового складу стають ключовим фактором стійкості армії, українські військовослужбовці дедалі активніше перекладають рутинні та найнебезпечніші завдання на машини. Про це у свіжій колонці для LB.ua розповів майор Ігор Богдан, керівник Центру інновацій та технологій 7-го корпусу швидкого реагування ДШВ. За його словами, корпус вибудував чітку модель технологічної війни, в якій людина максимально виводиться з зони прямого ризику, а бойовий процес ґрунтується на замкненому циклі: сенсор — інформація — рішення — ураження — аналіз — модернізація. Саме ця логіка, за твердженням Богдана, визначає щоденну роботу підрозділів корпусу на передовій.

П'ять принципів, на яких тримається «технологічна війна»

Богдан виділяє п'ять базових принципів, на яких будується бойова робота 7-го корпусу ДШВ: масовість застосування технічних засобів, децентралізація управління, інтеграція різноманітних платформ в єдину систему, постійна адаптація до тактики противника і, що принципово важливо, максимальне виведення людини з зони ризику. «Кожне завдання, яке можна передати машині, сенсору, БПЛА або наземному роботизованому комплексу, ми повинні намагатися передати машині. Технологія — це, перш за все, спосіб зберегти військовослужбовця», — підкреслив майор. Такий підхід перетворює технологічну перевагу з абстрактного показника на конкретний інструмент зниження втрат.

Від StabX до «Ядра»: арсенал проєктів Центру інновацій

Наразі Центр інновацій та технологій 7-го корпусу веде роботу над цілим рядом проєктів, кожен з яких закриває конкретну «болючу точку» бойового процесу. Серед них — системи візуального позиціонування StabX та Cyclops, що дозволяють безпілотникам працювати в складному навігаційному середовищі, де GPS-сигнал може бути придушений або спотворений. Система Dron Cell спрямована на збільшення часу та дальності польоту FPV-дронів, що критично важливо для ураження цілей на віддалених рубежах. Окремо виділені проєкти зв'язку: LTE-мережа «Ядро» та Mesh network, що об'єднують різноманітні платформи в єдине інформаційне середовище, а також дослідницький проєкт Ubrain. По суті, йдеться про створення «цифрового каркасу», всередині якого кожен елемент — від дрона до радара — отримує дані та передає їх далі без втрати швидкості та точності.

«Квадро»: наземний робот, який видно на фото

Серед найочевидніших розробок Богдан назвав наземний роботизований комплекс «Квадро». На опублікованих кадрах видно: це чотириколісна платформа оливкового кольору з встановленим на ній озброєнням — автоматичним кулеметом або легкою гарматою, прикритим броньованим кожухом. За словами військового, «Квадро» — це «звичайна платформа, яку ми переробляємо в дистанційно керовану та поступово інтегруємо в загальну систему зв'язку». На знімках також зафіксовані військовослужбовці корпусу в камуфляжній формі з наплечними знаками ЗСУ, озброєні гвинтівками та оснащені тактичними шлемами з навігаційними модулями. Вони супроводжують роботизовані комплекси в польових умовах, демонструючи гібридну модель, де людина та машина діють як єдина бойова одиниця.

Головна перевага — не залізо, а швидкість ітерацій

При цьому, як підкреслює Богдан, головна технологічна перевага 7-го корпусу полягає не в окремому дроні, радарі або роботі, а в здатності швидше за противника знаходити рішення, випробовувати їх у бойових умовах, модернізувати та масштабувати. «Наша мета проста: воювати технологіями, щоб максимально зберегти людей», — резюмував керівник Центру інновацій. Це формулювання відображає зсув парадигми: ефективність вимірюється не кількістю техніки на складі, а швидкістю циклу «виявив — вирішив — уражив — проаналізував — покращив». У контексті заяв віце-спікера Верховної Ради Константина Кондратюка, що 7-й корпус ДШВ «виглядає так, як має виглядати сучасна армія України», підхід корпусу набуває значення не лише тактичного, а й стратегічного орієнтиру для всіх ЗСУ.

Суперечливі дані

У наданих джерелах суттєвих розбіжностей у фактах та цифрах не виявлено. Колонка Богдана для LB.ua (опублікована 2 вересня 2026 р.) та переказ РБК-Україна (посилання на той самий матеріал) несуть ідентичний зміст. Єдина застереження: у тексті колонки «Квадро» описується як «звичайна платформа», що може створити в читача враження серійного виробу, тоді як на кадрах видно, що комплекс перебуває на стадії доопрацювання та інтеграції в загальну систему зв'язку. Таким чином, публічна презентація дещо випереджає фактичний ступінь готовності платформи до серійного застосування, хоча сам факт її бойового використання підтверджується.