В Абу-Дабі триває черговий раунд тристоронніх переговорів України, США та Росії — перші у такому форматі з лютого 2026 року. На полях зустрічей присутні й європейські учасники, проте, за оцінками спостерігачів, кожна зі сторін приходить до столу зі своїм порядком денним та своїми очікуваннями. Ключове питання, яке залишається відкритим, — чи здатні ці консультації наблизити мир або хоча б стійке перемир'я, чи ж вони залишаться в межах обміну позиціями без конкретних зобов'язань.

Нові умови для Вашингтона: втрата більшості в Конгресі

Для США, які залишаються посередником і головним двигуном процесу, раунд в Абу-Дабі відбувається у принципово новій політичній реальності. 3 листопада Дональд Трамп і Республіканська партія програли вибори до Конгресу, після чого демократи оголосили про серію розслідувань щодо дій президента та його команди. На практиці це означає, що Трампу стає помітно важче проводити законопроєкти, а його увага постійно відволікатиметься слуханнями в Конгресі та необхідністю змінювати членів своєї команди. При цьому, як зазначають у Києві, демократи не мають наміру чекати до січня, коли новий скликання офіційно складе присягу.

Згортання двосторонніх домовленостей з Москвою

Паралельно з підготовкою до тристороннього формату в США триває згортання двосторонніх домовленостей з Росією, досягнутих під егідою Трампа. У середині жовтня в Конгресі було представлено двопартійний законопроєкт «Про заборону корупційних угод щодо російської нафти», покликаний заблокувати відповідну угоду. Навіть без його прийняття низка компаній уже відмовилася від російського імпорту, що додатково звужує простір для компромісів, на які раніше розраховувала адміністрація.

Конфлікт інтересів емісарів Трампа

Неприємності, за даними ЗМІ, чекають і на самих представників США на переговорах — зятя президента Джареда Кушнера та його близького друга Стівена Віткоффа — через конфлікт інтересів. Кушнер, поєднуючи функції переговорника, очолює інвестиційний холдинг Affinity Partners із переважно персько-заливськими інтересами, що створює конфлікт у частині Ірану, з яким він і Віткофф також вели переговори. Віткофф, будучи спецпосланцем, залишається співзасновником криптовалютної компанії World Liberty Financial, значну частку в якій викупили фонди ОАЕ. За даними Financial Times, демократи в Конгресі розглядають можливість розслідування зовнішньої політики адміністрації Трампа та бізнес-інтересів його сім'ї і близького кола, зокрема Кушнера та Віткоффа.

«Велика угода» і п'ять напрямків

Попри це, президент США та його емісари продовжують заявляти про амбітні геополітичні плани. 6 листопада Трамп заявив, що в межах завершення війни в Україні може бути досягнута масштаббна угода, що виходить за межі України, і назвав її «великою прекрасною угодою». Заява пролунала за підсумками зустрічі з емісаром Володимира Путіна Кирилом Дмитрієвым 5 листопада в Білому домі, куди той приїздив до Меланії Трамп; з прибулими українськими представниками Дмитром Лубінцем та Давидом Арахамією президент США не зустрічався. Пізніше Кушнер деталізував п'ять напрямків: постійні консультації з безпеки, надійні канали зв'язку в кризових ситуаціях, підвищення військової прозорості, взаємні заходи щодо зниження ризиків ескалації та створення довготривалої основи безпеки і стабільності в Європі. За даними джерел The Washington Post, зразком слугує Рада Росія—НАТО, створена після закінчення холодної війни та зупинена у 2022 році.

Оцінка експертів: скоріше інформаційний шум

Українські експерти стримано оцінюють ці заяви. Військовослужбовець Сил оборони України, політичний консультант Олександр Антонюк вважає, що у короткостроковій перспективі розраховувати на різку зміну політики США щодо Росії чи України не доводиться, а гучні формулювання Вашингтона — це «великий інформаційний шум». Єдиним можливим нюансом він називає те, що в конструктивних ініціативах Трамп, імовірно, буде обмежений через внутрішньополітичний тиск. Таким чином, підсумок раунду в Абу-Дабі багато в чому визначиться не стільки риторикою сторін, скільки тим, чи вдасться подолати розбіжність між декларованими «угодами» і реальними обмеженнями, з якими кожна зі сторін підходить до столу переговорів.