Пропускну спроможність київських мостів у разі пошкоджень неможливо повноцінно замінити жодними альтернативними способами перевезення. Реальним і практичним рішенням залишається посилення захисту переправ та створення додаткових оперативно-ремонтних бригад, про це заявив голова Ради з урбаністики Києва Віталій Селік у подкасті РБК-Україна "ЦЕ БАЗА".
Обмеження понтонних переправ
За словами експерта, понтонні мости є непоганим рішенням з погляду швидкого відновлення, проте вони мають низку критичних обмежень. Зробити переправи там, де вони були під час Другої світової війни (від Лівобережної до Лаври), вже неможливо через щільну урбанізацію берегів. Крім того, рух понтонним мостом можливий максимум двома смугами зі швидкістю не більше 10-15 км/год, тоді як на діючих київських мостах швидкість становить 60-80 км/год.
Проблеми річкового транспорту
Ідея запустити річковий транспорт також стикається із серйозними перешкодами. У Києві буває зима з льодоставом, через що навігація повністю відсутня з грудня по квітень. Наявні річкові трамвайчики рухаються зі швидкістю 15-20 км/год і можуть перевезти лише до 200 осіб, що не покриває потреби пасажиропотоку. Придбання вживаних суден у Стамбулі чи Лісабоні впирається в безпеку та логістичні складнощі після підриву Каховської ГЕС.
Неможливість будівництва тунелів
Розмови про добудову "сталінського метро" або масштабні автотунелі під Дніпром не витримують критики. Відновлення проєкту 1938 року потребувало б ручної праці тисяч людей, а будівництво автотунелів діаметром 12-14 метрів займе від 4 до 6 років за вартості в 3-5 разів вищій за мостовий перехід. Їхнє подальше обслуговування також буде надзвичайно дорогим.
