У суспільній свідомості склалося стійке переконання: усі праві партії Європи — це єдиний фронт проросійських сил. Однак реальність набагато складніша. Якщо поглянути на політичний ландшафт континенту, то стане зрозуміло: зовнішньополітична доктрина багатьох націоналістичних рухів або не сформована, або суперечлива. Але є одна сила, яка виділяється з цієї розмитої картини — «Альтернатива для Німеччини» (АдН). Їхні симпатії до Росії настільки глибокі, що їх не можна назвати тимчасовою кон'юнктурою. Більше того, впевнене лідерство цієї партії в національних рейтингах викликає серйозну тривогу у західних аналітиків.

Ідеологічний фундамент: від Бісмарка до Путіна

«Альтернатива для Німеччини» — унікальний феномен у сім'ї європейських правих. На відміну від колег, які змінювали риторику під тиском обставин, АдН зайняла чітку проросійську позицію ще в момент свого заснування у 2013 році. Ні окупація Криму, ні вторгнення на Донбас у 2014 році, ні повномасштабна агресія 2022 року не змусили партію переглянути курс на стратегічне партнерство з Москвою.

Корені цієї позиції сягають історичних міфів та ревізіонізму. Один із співзасновників партії, Александер Гауланд, ще на початку шляху порівняв втрату «святого Києва» для Росії з втратою Кельна для Німеччини. Він наполягав на тому, що Європі слід діяти з «більшою повагою до почуттів Росії» і засуджував розширення НАТО за річку Одер. У програмному документі партії того часу лунала подяка Москві за «позитивну роль у вирішальні моменти німецької історії».

Контраст з європейськими колегами

До 2022 року російська риторика дійсно була популярною серед правих сил континенту. Марін Ле Пен (Франція), Джорджа Мелоні (Італія), Найджел Фарадж (Велика Британія) і Герт Вільдерс (Нідерланди) неодноразово виправдовували дії Кремля або закликали зрозуміти «захиленість Путіна». Вони скептично ставилися до санкцій, аргументуючи це економічною шкодою, і визнавали особливі права Росії на Крим. Яскравим прикладом був візит Вільдерса до Держдуми у 2018 році на знак «російсько-нідерландської дружби» або зустріч Ле Пен з Путіним у 2017 році.

Однак після початку повномасштабної війни більшість цих політиків продемонстрували еволюцію. Лідери правих у Франції, Італії та інших країнах, хоч і не ставши явними проукраїнцями, публічно засудили агресію і спробували дистанціюватися від підтримки злочинів Путіна. Вони уникають ностальгії за Кремлем, розуміючи політичні ризики.

Унікальність і небезпека АдН

«Альтернатива для Німеччини» не послідувала цьому тренду. Партія відмовилася навіть на формальному рівні засудити Путіна за порушення міжнародного права. Це робить АдН єдиним великим гравцем на європейській сцені, який не коригував свою риторику після 2022 року.

Депутати від партії продовжують вимагати:

  • Припинення постачання зброї Україні;
  • Скасування санкцій проти Росії;
  • Відновлення імпорту російських енергоносіїв до Німеччини.

Більше того, тоді як представники «Національного єднання» чи «Братів Італії» припинили візити до Москви, лідери АдН продовжують відвідувати Росію з офіційними поїздками.

Антиукраїнська риторика на піку

Лідери партії не соромляться у виразах, яких інші праві сили Європи намагаються уникати. Співголова АдН Аліса Вайдель публічно погрожує вимагати від України повернення фінансової допомоги, акцентуючи увагу на компенсації за пошкодження газопроводу «Північний потік». Вона висловлює обурення можливістю відправки німецьких танків проти Росії і звинувачує Київ у провокуванні Москви ударами дронів.

Таким чином, «Альтернатива для Німеччини» залишається єдиною великою політичною силою в Європі, яка не просто зберігає старі зв'язки, але й активно розвиває антиукраїнську повестку, ставлячи під загрозу єдність західного фронту.