15 серпня 2026 р. — Геополітична карта енергетичних постачань у Південну Європу зазнала фундаментальних змін. За підсумками першого півріччя 2026 року Алжир офіційно закріпив за собою статус найбільшого експортера природного газу в Іспанію, зайнявши домінуючу позицію на ринку Мадрида. Цей зсув став фінальним акордом багаторічної стратегії диверсифікації, спрямованої на зниження залежності від російських вуглеводнів.

Нова ієрархія постачальників газу

Статистичні дані за липень 2026 року демонструють різкий контраст у структурі імпорту. На частку Алжиру припадає приблизно 47% від загального об'єму газу, що надходить в Іспанію. Це більше ніж утричі перевищує показники найближчого конкурента. Нігерія, традиційно вважався ключовим гравцем на ринку СПГ, посіла друге місце з часткою ринку в 15,4%. США, які активно нарощували експортні потужності в попередні роки, відкотилися на третю позицію з 11,6%. Росія, колись була основним постачальником, тепер займає лише четверте місце з часткою в 8,1%, що свідчить про практично повне завершення процесу енергетичного розриву між ЄС та Москвою.

Інфраструктурна перевага та логістика

Успіх Алжиру зумовлений не лише наявністю великих запасів, але й унікальною інфраструктурною зв'язкою. Ключовим фактором є газопровід «Медгаз» (Medgaz), який безпосередньо з'єднує газові родовища Північної Африки з іспанською мережею. Це дає Алжиру критичну перевагу у швидкості та вартості доставки порівняно з морськими перевезеннями зрідженого природного газу (СПГ). У липні поточного року через ці канали було експортовано близько 10 707 ГВт·год газу, а загальний обсяг постачань з початку року досягнув вражаючих 74 336 ГВт·год.

Дипломатичний контекст та африканська інтеграція

Енергетичне партнерство Алжиру та Іспанії стало можливим завдяки нормалізації двосторонніх відносин. Після періоду дипломатичної напруги, який тривав кілька років, Мадрид та Алжир знайшли спільну мову, що відкрило шлях до розширення економічного співробітництва. Крім того, Алжир зміцнює свої позиції як транзитний хаб для всієї Африки. Реалізація проекту Транссахарського газопроводу (TSGP) довжиною понад 4000 км дозволить транспортувати газ з Нігерії через Нігер в Алжир, звідки він буде відправлятися на міжнародні ринки, посилюючи роль країни як енергетичного мосту.

Суперечливі дані

Хоча офіційна статистика підтверджує лідерство Алжиру, експерти ринку відзначають певну волатильність у довгострокових прогнозах. З одного боку, трубопровідна інфраструктура забезпечує стабільність постачань. З іншого боку, існує ризик конкуренції з боку нових проектів СПГ у США та Катарі, які можуть запропонувати більш гнучкі контракти. Крім того, деякі аналітичні звіти вказують на те, що зростання частки Алжиру частково зумовлене тимчасовим зниженням видобутку в інших регіонах, що може змінити баланс сил протягом 2027 року.

Стратегія енергетичної безпеки Європи

Зростаюча роль Алжиру вписується у глобальний план Європейського Союзу щодо забезпечення енергетичної незалежності. Мадрид, який імпортує газ приблизно з 14 країн, продовжує диверсифікувати джерела, але географічна близькість Алжиру робить його пріоритетним партнером. Зміцнення зв'язків з Алжиром дозволяє Європі не лише компенсувати втрату російських обсягів, але й створити надійний буфер проти цінових шоків на світовому ринку. В умовах зростаючого попиту на газ в Іспанії, Алжир залишається гарантом стабільності для південно-західної Європи.