Орбітальна обстановка на низькій навколоземній орбіті (ННО) залишається одним із найскладніших завдань у галузі космічної ситуаційної обізнаності. Існуючі системи відстеження маневрів супутників працюють переважно в оптичному та радіодіапазоні, що накладає жорсткі обмеження: зони спостереження прив'язані до освітленої Сонцем сторони планети та географічного розташування наземних радарів. У результаті космічні апарати, що знаходяться в тіні Землі над регіонами, де радари відсутні, фактично стають невидимими для спостерігача. Саме цю «сліпу зону» американська оборонно-технологічна компанія Anduril Industries заявила, що вдалося закрити за допомогою орбітального інфрачервоного датчика, який успішно продемонстрував працездатність у листопаді 2026 року.

Принцип роботи: власне теплове випромінювання замість відбитого світла

Новий сенсор Anduril працює в довгохвильовому інфрачервоному діапазоні (LWIR, Long-Wave Infrared) і фіксує не відбите сонячне світло, а власне теплове випромінювання космічних апаратів. За заявою розробників, прилад має широкий динамічний діапазон і мінімальні обмеження на спостереження в напрямку Сонця, що дозволяє отримувати зображення навіть в умовах повної темряви. При цьому сенсор не пошкоджується при прямому потраплянні сонячного світла в об'єктив, якщо зйомка ведеться на освітленій стороні орбіти. Таким чином, апарат здатний безперервно супроводжувати цільовий об'єкт протягом усього витка, незалежно від того, чи знаходиться він у сонячному світлі, чи в тіні Землі. Як наочний приклад працездатності компанія опублікувала фотографію серпа Місяця над краєм Землі, зняту в інфрачервоному діапазоні. Знімків супутників на нічній стороні планети Anduril поки не надала, проте, за словами розробників, датчик здатний не тільки засікати інфрачервоне випромінювання об'єкта у вигляді плями, а й розрізняти на зображенні окремі конструктивні деталі апарата.

Випробувальна платформа Anduril-216

Випробування інфрачервоного комплексу та супутнього обладнання проводяться на супутнику Anduril-216, виведеному на орбіту в липні 2026 року як попутне навантаження ракети SpaceX. Апарат компактного формату — розміром з побутову мікрохвильову піч — працює на висоті близько 590 кілометрів. Приблизно третину кожного витка супутник проводить у тіні Землі, і саме на цій ділянці орбіти інфрачервона апаратура демонструє свою ключову перевагу перед традиційними оптичними камерами, які в умовах відсутності освітленого фону втрачають контрастність і роздільну здатність. Платформу супутника виготовила компанія Apex Space. Окрім інфрачервоного сенсора Anduril, на борту встановлені два оптико-електронні датчики сторонньої розробки, обчислювальний модуль для обробки даних безпосередньо на орбіті та система управління електроживленням корисного навантаження. Проєкт фінансувався силами самої Anduril без окремого державного контракту на створення демонстраційного апарата, що вказує на комерційну, а не відомчу природу ініціативи.

Бортовий інтелект: модуль Mission Compute Module

Найважливішим компонентом комплексу став бортовий обчислювальний модуль Mission Compute Module. Його завдання — об'єднувати потоки даних від різних датчиків, виконувати обробку зображень і формувати рішення про супровід об'єктів безпосередньо на супутнику, без необхідності передавати сирі дані на Землю для подальшого аналізу. Модуль розрахований на виконання ресурсомістких алгоритмів штучного інтелекту і виконаний за архітектурою зі змінними обчислювальними платами, що дозволяє підключати стороннє програмне забезпечення й адаптувати систему під нові завдання без заміни всього обчислювального блоку. Такий підхід суттєво скорочує час від виявлення об'єкта до прийняття рішення та знижує навантаження на канали зв'язку «супутник — Земля».

Бізнес-модель і перспективи

Anduril не має наміру самостійно будувати космічні апарати й продовжить замовляти платформи у сторонніх виробників, таких як Apex Space. Компанія також не планує постачати готові орбітальні «тепловізори» третім особам. Натомість Anduril має намір продавати отримані дані — каталоги супроводу, треки маневрів, ідентифіковані об'єкти — комерційним і державним замовникам. Наразі розробники оптимізують систему для спостереження за об'єктами на низькій навколоземній орбіті, при цьому в перспективі розглядається розширення можливостей на інші орбітальні режими та навколомісячний простір. Якщо технологія буде масштабована, це може суттєво змінити баланс у галузі космічної ситуаційної обізнаності, позбавивши маневри в тіні Землі їхньої головної переваги — невидимості для оптичних систем спостереження.