Астероїд 1998 KY26 протягом десятиліть залишався одним із найзагадковіших малих тіл Сонячної системи: його траєкторія демонструвала стійке аномальне прискорення, яке не вкладалося у стандартні моделі руху космічних об'єктів. Найпопулярнішим поясненням цієї дивної особливості стала гіпотеза про те, що об'єкт насправді є «темною кометою» — тілом, яке приховано виділяє гази й отримує додаткову реактивну тягу. Проте нове дослідження, опубліковане в науковому журналі Icarus, ставити цю версію під серйозний сумнів, а в низці розрахунків фактично виключає її.
Аномальне прискорення, яке не вписується в моделі
Більшість астероїдів у міжпланетному просторі рухаються передбачувано: їхні траєкторії формуються гравітацією Сонця і планет, а також радіаційним тиском сонячного світла. 11-метровий об'єкт 1998 KY26 поводиться інакше — він прискорюється так, наче володіє власним «двигуном», що суперечить очікуванням астрономів щодо звичайних кам'яних тіл. Саме ця розбіжність між розрахунковою та спостережуваною динамікою і зробила об'єкт предметом пильної уваги дослідників.
Чому гіпотеза «темної комети» була такою популярною
Ключова відмінність між астероїдами та кометами — у складі. Астероїди переважно кам'яні, тоді як комети містять значну кількість льоду. Під час сублімації лід перетворюється на газ і виривається в космос, створюючи реактивну тягу, яка додатково підштовхує комету вздовж орбіти. Звідси й логічне припущення: якщо 1998 KY26 прискорюється «як комета», можливо, він і є кометою, просто без помітного хвостика — «темною», чиє слабке газовиділення не фіксується безпосередньо.
Теплове моделювання спростовує наявність льоду
Аерокосмічні інженери Корбін Гансен і Масатоші Хірабаяші з Технологічного інституту Джорджії перевірили цю гіпотезу за допомогою детального математичного моделювання, об'єднавши дані про розмір, орбіту, відбивну здатність і можливий склад об'єкта, щоб розрахувати температуру на його поверхні та в глибині. Висновок виявився однозначним: щоб водяний лід зберігався тривалий час, температура тіла має стабільно триматися нижче 145 кельвінів (близько −128 °C). Однак навіть у найхолодніших регіонах 1998 KY26 середня температура за орбітальний період становить щонайменше 212 кельвінів (близько −61 °C). За таких умов будь-який лід випарувався б за лічені роки, а якби він і забезпечував поточне прискорення, весь запас вичерпався б приблизно за 62 роки. Ці розрахунки майже повністю виключають наявність внутрішнього льоду і, відповідно, статус об'єкта як «темної кометы».
Тиск сонячного випромінювання — новий головний кандидат
Якщо виділення газу неможливе через занадто високу температуру, дослідники звертаються до альтернативних пояснень. Найімовірнішим фактором залишається тиск сонячного випромінювання. За словами авторів, сонячне світло здатне чинити стабільний тиск, який з часом формує помітне прискорення для таких крихітних об'єктів. Ця інтерпретація узгоджується з тим, що ефект накопичується поступово і не вимагає наявності летких речовин у тілі астероїда.
Hayabusa2 прибуде до об'єкта в липні 2031 року
Остаточно розв'язати інтригу дозволить пряме спостереження. Японський космічний апарат Hayabusa2, що розробляється в межах місії Японського агентства аерокосмичних досліджень JAXA, повинен прибути до 1998 KY26 у липні 2031 року. Безпосереднє вивчення складу та структури незвичного небесного тіла надасть дані, яких не може дати жодне моделювання, і дозволить остаточно визначити природу аномального прискорення цього загадкового об'єкта.
