Військовослужбовець 413-го полку СБС «Рейд» та експерт з озброєнь Defense Express Іван Киричевський у подкасті РБК-Україна «ЦЕ БАЗА» запропонував переглянути класифікацію російських засобів ураження «Бандероль» та «Дань-Т». За його оцінкою, ці вироби слід розглядати не як модифікації іранських «шахедів», а як повноцінні малогабаритні крилаті ракети зі злітною масою 260 кілограмів, з яких 130 кілограмів припадає на бойову частину. Експерт підкреслив, що у цих виробів відсутні проблеми з аеродинамікою польоту, а високоенергетичне паливо забезпечує дальність до 500 кілометрів. Киричевський також зазначив, що «Бандероль» може підвішуватися на вертоліт Мі-28, що принципово відрізняє її від баражуючих боєприпасів типу «шахед».
«Герань-2», «Гарпія-1А» та бензиновий «шахед»: як російський ВПК маркує свої вироби
Киричевський пояснив, що російський військово-промисловий комплекс формально вважає «Герань-2» та «Гарпія-1А» різними виробами, однак для України це фактично один і той самий бензиновий «шахед». За його даними, продукція, що випускається в зоні «Алабуга», маркується як «Герань-2», тоді як вироби з Іжевського механічного заводу «Купол» отримують позначення «Гарпія-1А». Експерт додав, що «Гарпія-1А» поставляється на експорт до Африки і використовується підрозділами «Африканського корпусу». Це свідчить про те, що російський ВПК вибудовує розгалужену систему маркування, де один і той самий виріб під різними назвами йде на внутрішній ринок та на експорт.
Звідки технологія: купівля, копіювання чи українські зразки
Для порівняння Киричевський навів дані щодо ракети ЛМУР, яку російські розробники раніше створювали під Мі-28: злітна маса близько 105 кілограмів при бойовій частині в 15 кілограмів. За його словами, створення малогабаритної крилатої ракети, у якої половина злітної маси припадає на бойову частину і яка при цьому стабільно літає, — завдання вкрай складне. Саме тому, на думку експерта, Росія могла придбати технологію у стороннього постачальника або «підглянути» рішення на українських зразках. При цьому Киричевський відмовився називати конкретного постачальника, зазначивши, що це не обов'язково Китай. Він також нагадав про «Вироби 715 та 720» — ракети, які демонструвалися на заводі МКБ «Радуга» під час візитів російського військово-політичного керівництва орієнтовно у 2023–2024 роках, що вказує на наявність у РФ власної заготовки у цій ніші.
Масштаб застосування: 350 запусків за місяць та проблема ППО
Начальник управління комунікацій Командування Повітряних сил ЗСУ Юрій Ігнат у тому ж подкасті повідомив, що російські війська протягом місяця застосували близько 350 одиниць «Бандеролей» та «Дань-Т». За його словами, це приблизно вдесятеро менше, ніж реактивних безпілотників, які РФ використовує для атак по Україні. Ігнат запропонував класифікувати такі засоби як ракети-дрони або баражуючі боєприпаси, що запускаються з повітряних платформ. Киричевський, у свою чергу, зазначив, що за наявності достатньої кількості засобів ураження характеристики самих ракет відходять на другий план: збити все повністю неможливо, а ефективність ППО, за практикою партнерів, досягається однакова, але з витратами на порядки вищими за вартість цілей, що перехоплюються.
Виклик для українського сектору військових технологій: 10 000 двигунів на місяць
Киричевський нагадав, що міністр оборони Євген Хмара публічно заявляв про необхідність виробництва 10 000 двигунів одного типу на місяць наступного року. Експерт назвав це серйозним викликом для українського сектору військових технологій. Як орієнтир він вказав, що американські розробники ще з 2023 року працюють над малогабаритними реактивними двигунами, у тому числі над друком ракетних двигунів на 3D-принтерах. Серед американських аналогів «Бандеролі» Киричевський назвав ракету Rusty Dagger, яка мала поставлятися в Україну, а також сімейство Barracuda від компанії Anduril. Ці приклади, на його думку, демонструють, що технологічні перегони в сегменті малогабаритних крилатих ракет і баражуючих боєприпасів виходять на новий рівень, і Україна змушена відповідати на них як у плані перехоплення, так і у плані власного виробництва засобів протидії.
