Генеральний прокурор Білорусі Дмитро Гора на засіданні в парламенті заявив, що щорічне подання декларацій про доходи та майно державними службовцями можуть замінити системою моніторингу фінансового стану посадових осіб. За його словами, ініціатива походить від Палати представників, а мета реформи — ефективніше контролювати майно чиновників та боротися з незаконним збагаченням. У Генеральній прокуратурі на момент заяви не уточнювали, який саме орган проводитиме моніторинг, які дані використовуватиме та в який спосіб перевірятиме походження майна.

Що змінюється в процедурі

Сьогодні білоруські чиновники щороку повідомляють державі про свої доходи та майно, що їм належить. У низці випадків аналогічний обов'язок несуть подружжя та дорослі близькі родичі, якщо вони проживають разом із держслужбовцем і мають спільний бюджет. Нова система, як випливає із заяв у парламенті, передбачає, що збір та аналіз інформації про фінансовий стан посадових осіб здійснюватиметься не самим чиновником, а контролюючим органом. При цьому, на думку експертів, скасування щорічної звітності не означає автоматичного припинення перевірок — механізм контролю зберігається, але змінюється його архітектура.

Спрощення навантаження чи інструмент підпорядкування

Політичний аналітик Вадим Можейко трактує ініціативу насамперед як реакцію на кадрові проблеми держапарату. За його оцінкою, коли залучити фахівців на державну службу стає важко, роботодавець шукає способи зробити умови привабливішими, а спрощення процедур — один із таких важелів. «Це полегшує навантаження на держоргани, яким доведеться менше працювати й обробляти менше інформації. Також це покращує життя самих чиновників, знімаючи необхідність нескінченно заповнювати декларації», — пояснив Можейко. Він при цьому наголосив, що перевірки нікуди не зникають, а лише переміщуються з площини самозвітності в площину зовнішнього контролю.

Залежність від силових структур

Керівник проєкту «Вашы грошы», експерт із реформи держслужби Володимир Ковалкін вбачає в реформі іншу логіку. За його словами, коли чиновник сам подає декларацію, процедура зрозуміла та передбачувана: «Ти подав декларацію — щороку це робиш, процедура зрозуміла». А коли декларація не подається, але перевірка можлива в будь-який момент, «тебе можуть будь-якої хвилини перевірити, щось зіставити й, наприклад, ув'язнити. Це створює інший психологічний настрій». Ковалкін вважає, що в результаті чиновники стають більш залежними від тих, хто проводить перевірки, а це, за його оцінкою, посилює вертикаль підпорядкування силовим структурам. Експерт також припускає, що механізм моніторингу можуть використовувати вибірково у внутрішніх конфліктах усередині держапарату.

Російський контекст та його відмінності

Ковалкін пов'язує білоруську ініціативу зі змінами в Росії, де з початку 2026 року скасовано обов'язкове щорічне подання декларацій для чиновників. На думку експерта, білоруська влада переймає російський підхід. Однак він наголошує на істотній різниці: російські декларації раніше були публічними й використовувалися журналістами для розслідувань, тоді як у Білорусі відомості про доходи держслужбовців ніколи не розкривалися суспільству. «Для білорусів мало що зміниться, а ось чиновники можуть стати ще більш залежними від силовиків: ті вирішуватимуть, кого перевіряти», — резюмує Ковалкін.

Історія закритих декларацій

Позиція Генеральної прокуратури щодо питання публічності декларацій змінювалася протягом останніх років. Олександр Конюк, який очолював відомство до 2020 року, у 2015 році виступав проти публікації, аргументуючи це тим, що відомості про майно чиновників можуть стати «наводкою для грабіжників». Уже у 2019 році Конюк сам запропонував публікувати декларації, пояснюючи, що громадяни мають знати, як живуть чиновники та їхні родичі й звідки в них гроші. Пропозиція стосувалася зокрема міністрів, керівників областей та районів. Однак справа так і не вийшла за межі слів: декларації, як і раніше, залишаються закритими для суспільства. Опитані DW експерти розцінюють це як показник слабкої антикорупційної політики в країні. «Чим вища посада чиновника, тим детальнішою має бути декларація, і реєстри мають бути відкритими, щоб журналісти та громадянське суспільство могли подивитися, як живе людина і яким майном володіє вона та її родичі», — наполягає Ковалкін.