Атаки на порти Великої Одеси показали важливість альтернативних маршрутів для українського експорту. Як використати потенціал Дунаю та розвивати внутрішнє судноплавство як частину стійкої логістичної системи – у колонці експерта з судноплавства та морської логістики Сергія Гурського для РБК-Україна.
Уроки кризи: від тимчасового рішення до стратегії
Війна змушує Україну по-новому дивитися на свою транспортну систему. Те, що ще кілька років тому можна було розглядати як питання довгострокового розвитку, сьогодні стало питанням економічної стійкості. Системні атаки на порти Великої Одеси вкотре показали: український експорт не може залежати від одного маршруту, яким би потужним він не був. Ми вже проходили цей урок на початку повномасштабної війни, коли значну частину вантажопотоків довелося переорієнтувати на Дунай. Саме тоді стало очевидно, що внутрішні водні шляхи можуть бути не другорядним елементом логістики, а критично важливою частиною експортної інфраструктури. Але сьогодні перед нами стоїть інше завдання – не просто збільшувати кількість суден на Дунаї, коли виникає чергова криза, а створити систему, здатну працювати за різних сценаріїв.
Міжнародна координація та Дунайський кластер
Дунайський кластер вже працює під значним навантаженням. Його пропускна спроможність залежить не лише від українських портів, а й від роботи міжнародного маршруту, зокрема Сулинського каналу та процедур на стику кількох державних систем. Тому тут потрібні не ситуативні рішення, а постійна координація України, Румунії, Молдови та Європейського Союзу. Серед практичних завдань – збільшення пропускної спроможності, скорочення часу очікування, розвиток нічного проходження Сулинського каналу, збільшення кількості доглядових груп, цифровий обмін інформацією та синхронізація роботи контролюючих служб.
Суперечливі дані
У той час як експерти наполягають на розширенні річкової та дунайської логістики як єдиному стабільному виході в умовах блокування, офіційні дипломатичні та міжнародні майданчики фіксують відмову російської сторони від пропозицій щодо безпечного функціонування чорноморських коридорів. Виникає дисонас між спробами локального інфраструктурного посилення річкових шляхів і глобальною нездатністю гарантувати безпеку судноплавства в Чорному морі, що створює серйозні ризики для світової продовольчої безпеки.
Чотири стовпи майбутньої річкової та морської економіки
Стратегічно Дунай має стати частиною цілісної політики розвитку внутрішніх водних шляхів України. Перш за все, йдеться про інфраструктуру: причали, термінали, навігаційне забезпечення та ремонтні потужності, які залишатимуться конкурентоспроможними через десятиліття. Другий напрямок – повна цифровізація процесів для усунення бюрократії та черг. Третій напрямок – розвиток сервісної економіки, включаючи судноремонт і постачання. Нарешті, четвертий фактор – збереження та розвиток кваліфікованих людських ресурсів, морської та річкової школи кадрів, без яких неможлива стабільна робота всього логістичного ланцюга.
