Дослідники Боннського університету спільно з Університетською клінікою Бонна опублікували результати експерименту, який може переписати уявлення про те, як саме клітина позбувається вікових змін. Команда отримала індуковані нейральні стовбурові клітини з клітин крові донорів віком від новонароджених до 101 року і продемонструвала, що у клітин найбільш літніх учасників епігенетичний вік знизився до 13% від початкового значення, а при подальшому культивуванні — до 5%. За показниками використовуваного біологічного годинника від вікових змін у клітинах залишилася лише незначна частина. Робота, опублікована в журналі Aging Cell, стала першою, у якій процес клітинного омолодження вдалося простежити поетапно, а не зафіксувати як миттєвий стрибок.
Два фактори замість повного перепрограмування
Для перетворення клітин крові на нейральні стовбурові клітини дослідники використали лише два фактори перепрограмування — SOX2 та cMYC. На відміну від класичного методу отримання індукованих плюрипотентних стовбурових клітин (iPSC), де задіюють набір із чотирьох і більше факторів (включаючи Oct4 та Klf4), дана процедура не потребує проходження клітиною стану, близького до ембріонального. Отримані нейральні стовбурові клітини здатні давати початок нейронам, астроцитам та олігодендроцитам, але не перетворюються на універсальні плюрипотентні клітини. Це принципово важливо з погляду безпеки: плюрипотентні клітини здатні диференціюватися практично в будь-які типи тканин, а їх неконтрольоване розмноження та активна робота факторів перепрограмування пов'язані з ризиком утворення тератом та інших пухлин. Оминаючи ембріональний етап, боннські вчені знімають один із ключових бар'єрів на шляху до потенційного терапевтичного застосування.
П'ятдесят днів поступового «скидання»
Найнесподіванішим результатом роботи стала тривалість омолодження. Класичне перепрограмування у плюрипотентний стан відбувається порівняно швидко — за лічені дні. У випадку ж із нейральними стовбуровими клітинами вікові епігенетичні позначки зникали поступово, і основна частина змін зайняла близько 50 днів. Вчені відстежували цей процес за метилюванням ДНК — хімічними мітками, розташованими на молекулі ДНК і використовуваними спеціальними алгоритмами для оцінки біологічного віку клітин. Саме можливість спостерігати процес у динаміці робить цю роботу унікальною: раніше швидке перепрограмування не дозволяло розібрати омолодження за окремими етапами та визначити, які молекулярні механізми запускаються насамперед, а які — на завершальній стадії.
Поділ клітин не є двигуном омолодження
Окремий блок експериментів був присвячений перевірці гіпотези про те, що зниження епігенетичного віку може бути простим наслідком інтенсивного поділу: старі клітини діляться багаторазово, і в популяції накопичуються «свіжі» клітини з низьким віком. Дослідники сповільнювали розмноження за допомогою спеціальних речовин, а в окремому експерименті змушували частину клітин переходити до нейрональної спеціалізації, що також обмежує проліферацію. В обох випадках зниження епігенетичного віку тривало. Це означає, що зникнення вікових позначок не можна пояснити простою заміною старих клітин новими. Точний молекулярний механізм, що запускає «скидання» епігенетичного годинника, залишається предметом подальших досліджень.
Застереження та межі інтерпретації
Автори роботи наголошують на важливому застереженні: епігенетичний вік — не пряме вимірювання функціонального стану клітини. Перебудова клітинної спеціалізації сама по собі може впливати на показники біологічного годинника, а нервові клітини та клітини крові мають різні вікові характеристики. Дослідники визнають, що це може завищувати ступінь омолодження, що спостерігається. Проте зміни торкнулися не тільки показників епігенетичного годинника: у отриманих нейральних стовбурових клітин зникли й інші незалежні ознаки старіння, включаючи характерні зміни клітинного ядра, порушення аутофагії та маркери клітинного старіння (сенесценції). Сукупність цих даних робить висновок про реальне омолодження більш переконливим, ніж якби він спирався виключно на один тип біомаркера.
Що це означає для медицини старіння
Головне значення роботи — поява моделі, у якій можна детально перевіряти, які молекулярні механізми запускають клітинне омолодження та які фактори на нього впливають. У перспективі це може допомогти розробити способи відновлення старіючих тканин та лікування вікових захворювань. Однак, як зазначають самі дослідники, до омолоджуючих процедур для людей ще далеко: механізм процесу не встановлений, а безпека аналогічного ефекту в живому організмі не доведена. Тим не менш, публікація в Aging Cell і підтвердження результатів кількома незалежними виданнями свідчать про те, що робота пройшла повноцінний рецензійний цикл і отримала визнання наукової спільноти. Для боннської команди це лише перший крок: тепер належить розібратися, що саме відбувається в клітині на кожному з п'ятдесяти днів «скидання», і чи можна цей процес відтворити в умовах, наближених до клінічних.