Мрія людства про безсмертя та перемогу над старістю може зіткнутися з нездоланним біологічним бар'єром. Навіть якщо медицина майбутнього навчиться повністю усувати всі відомі причини старіння, максимальна тривалість життя, ймовірно, залишиться жорстко обмеженою. До такого висновку прийшли російські вчені, опублікувавши результати свого дослідження в авторитетному журналі NPJ Ageing.

Ідеальний сценарій майбутнього

Автори роботи спробували змоделювати майже утопічний сценарій розвитку медицини. У цій гіпотетичній реальності наука повністю перемагає основні механізми старіння: хронічне запалення, дисфункцію мітохондрій, накопичення «зомбі-клітин» та інші вікові зміни, які сьогодні руйнують організм.

Однак навіть у такому «ідеальному» світі залишається один критичний фактор, який медицина не може повністю усунути — соматичні мутації. Це випадкові пошкодження ДНК, які накопичуються в клітинах протягом усього життя людини.

Математика зношування організму

Дослідники створили складну математичну модель, щоб розрахувати, як різні органи будуть зношуватися під впливом цих генетичних помилок. Результати виявилися невтішними для мрійників про вічне життя:

  • Серце та мозок виявилися найбільш вразливими. Саме ці органи страждають від накопичення мутацій найбільше, що робить їх слабкою ланкою в ланцюгу довголіття.
  • Печінка, навпаки, показала високу стійкість. Завдяки здатності до постійного оновлення клітин, вона переносить подібні пошкодження значно краще за інші системи організму.

Жорсткий ліміт у 200 років

Згідно з розрахунками, навіть за умови перемоги над більшістю хвороб та механізмів старіння, середня максимальна тривалість життя становила б від 146 до 194 років. Інакше кажучи, медицина майбутнього змогла б приблизно подвоїти нинішній людський ресурс, але подолати рубіж у 200 років виявилося б надзвичайно важко.

Самі автори підкреслюють, що мова йде саме про теоретичну модель. Вона не гарантує, що люди дійсно зможуть дожити до двох століть, але дає зрозуміти: навіть за ідеальних умов пошкодження ДНК, ймовірно, залишаться головним обмежувачем людського життя.