У серпні 2026 року в арсеналі Збройних сил Росії з'явилися нові баражувальні боєприпаси — «Бандероль» та «Дань-Т», про що заявив заступник начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України генерал-майор Вадим Скібіцький. Втім саме «Дань-Т» привернула найбільшу увагу експертів: за оцінкою авіаційного спеціаліста, директора з розвитку оборонного підприємства Анатолія Храпчинського, це модифікація імітаційної мішені-ракети «Дань-М», яку Росія раніше використовувала для тренування розрахунків протиповітряної оборони. Перехід від навчальної платформи до бойової зброї став частиною системної стратегії Москви — створення масового, відносно дешевого засобу ураження на реактивному русі, здатного перевантажувати українську ППО.

Від мішені до ракети: що прибрали і що отримали

Оригінальна «Дань-М» була багаторазовою: моторесурс двигуна становив 15 годин, а після запуску ракета сідала на парашуті, що дозволяло використовувати її повторно. Для перетворення на бойовий зразок «Дань-Т» із конструкції прибрали два ключові елементи — парашутну систему та лінзу Люнеберга, яка раніше створювала імітацію повітряної цілі для радіолокаторів ППО. В результаті вийшла умовна крилата ракета з дальністю ураження до 500 кілометрів залежно від типу запуску. Наведення забезпечується супутниковою навігаційною системою ГЛОНАСС у поєднанні з КРП-антеною.

Дальність і способи запуску

Характеристики «Дань-Т» суттєво залежать від платформи запуску. При скиданні з літака типу Су-35 ракета отримує початкову швидкість порядку 500–600 км/год, що дозволяє їй подолати до 500 кілометрів. При запуску з наземних установок дальність скорочується приблизно до 250 кілометрів. За даними відкритих джерел, ракета також може стартувати з вантажного шасі, що розширює тактичні можливості застосування та дозволяє використовувати її в умовах, де авіаційна підтримка недоступна або недоцільна.

Узьке місце — двигун МД-120

Головним обмежувачем масового виробництва «Дань-Т» є двигун МД-120, який випускає той самий завод, що й авіаційні двигуни АЛ-41 для Су-35, Су-57 та Су-34. За словами Храпчинського, потужності цього підприємства дозволяють виробляти лише близько 20 двигунів на рік. Росія планує нарощувати випуск, однак стикається з технічними обмеженнями заводу і насамперед із потребою в забезпеченні двигунами власної авіації. Експерт допускає, що в перспективі двигун може бути замінений іранським або китайським цивільним аналогом, що дозволило б зняти частину виробничого тиску.

Протирічливі дані

У соціальних мережах і низці ЗМІ, включно з TSN, циркулює інформація про плани Росії випустити до 10 тисяч ракет «Дань-Т» для масованих ударів по українській території. Втім Храпчинський прямо називає ці цифри «дуже дивними» з урахуванням того, що завод-виробник двигуна МД-120 випускає лише порядка 20 одиниць на рік. Таким чином, між заявленими в публічному полі обсягами виробництва та реальними промисловими можливостями існує кратний розрив. Поки жодна зі сторін не надала документальних підтверджень планів із масштабної перебудови виробничих ліній під випуск МД-120 у промислових масштабах, питання про фактичні темпи виробництва «Дань-Т» залишається відкритим.

Частина ширшої лінійки

Розробка «Дань-Т» не є окремим проєктом. За оцінкою експертів, за нею послідували зразки «Ковор» та «Бандероль» — усі вони з'явилися як рішення однієї задачі: швидко адаптувати наявні технології та виробничі потужності під створення дешевих засобів ураження. Логіка модифікації «Дань-М» у «Дань-Т» повторює підхід, закладений ще при розробці та доопрацюванні ракет Х-69 та Х-59, — максимальне використання наявної компонентної бази для зниження собівартості кожної одиниці зброї. В умовах багаторічного виснаження ППО України така стратегія дозволяє Москві підтримувати тиск на систему оборони за відносно помірних витрат на одиницю боєприпасу.